Справа №  1-37/11

2009 р.

   В И Р О К

      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011  року                                                                                    смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді ,- Ворожбянова А.М.

             при секретарі, - Єрьоменко О.В.,

   за участю прокурора, - Гапон С.В.,

   за участю захисника, - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Михайлівка, Михайлівського району Запорізької області, українки, громадянки України, освіта неповна середня, не заміжньої, не працює, має на утриманні малолітню дитину –ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої: 08.02.2010 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, та ст.. 69 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, проживає за адресою: АДРЕСА_1

          за ч. 2 ст. 185  КК України,-

ВСТАНОВИВ:

          11.11.2010 року, приблизно о 19-00 год., ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись з дозволу ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_2 Михайлівського району Запорізької області, керуючись миттєво з’явившимся умислом на здійснення крадіжки чужого майна, таємно, повторно, викрала гроші –100 грн., які належали ОСОБА_7, та знаходились на тумбі в житловому будинку.  

          В судовому засіданні підсудна ОСОБА_5, вину свою в здійсненні  злочину  визнала повністю, та пояснила, що 11.11.2010 року приблизно з 08-00 год. до 19-00 год. вона знаходилась в гостях у своєї знайомої ОСОБА_8, яка проживає в АДРЕСА_2. В будинку вони вживали спиртні напої. У вечорі, приблизно о 17-00 год. прийшов співмешканець ОСОБА_8 –ОСОБА_7, та повідомив, що він приніс гроші, показавши їх. Вона побачила, що ОСОБА_7 зняв кофту по повісив її на вішалку в кімнаті. Поруч з вішалкою знаходилась тумба на які він поклав гроші. Після чого, вона вирішила здійснити крадіжку. ОСОБА_7 вийшов в іншу кімнату, а ОСОБА_8 розливала спиртні напої. Тоді вона непомітно, взяла з тумби дві купюри по 50 грн, та положила їх в карман кофти, в яку була одягнута. Після вживання спиртних напоїв  з ОСОБА_8, вона пішла до будинку ОСОБА_9, який проживає по вул. Восточній в смт Михайлівка. Після чого, з ОСОБА_9, вона направилась до кафе «Роксолана». В кафе вона витратила гроші, які вкрала, на спиртні напої. Про те, що вона була засуджена, та відбувала покарання, вона розуміла, але не прийняла це до уваги. Крадіжку скоїла, тому, що була в стані алкогольного сп’яніння, якщо б біла твереза, то злочин не скоїла. Матеріальну шкоду потерпілому  ОСОБА_7, відшкодувала, претензій до неї він не має. Просить суд суворо не карати.

          Згідно ст. 299 КПК України з відома і погодження всіх учасників судового засідання, а також за клопотання підсудної, в істинності і добровільності позиції яких у суду немає сумнівів, інші докази в частині тих фактичних обставин справи, що ніким не оспорюються, судом не досліджувались, крім даних про особу підсудної.

Наведені докази не викликають сумніву, є достовірними, належними та допустимими, зібрані в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством. Тому, суд приймає ці докази в основу обвинувального вироку.

Дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про те, що пред’явлене обвинувачення доведено повністю.

                    Суд кваліфікує скоєний злочин підсудною ОСОБА_5  за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

          Призначаючи покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

           Злочин за ч. 2 ст. 185 КК України віднесено законом до категорії середньої тяжкості, який карається позбавленням волі.

ОСОБА_5 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, за таємне викрадення чужого майна.

Тому, покарання у вигляді позбавлення волі для підсудної є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи міру покарання, суд враховує обставинами, що пом’якшують покарання –щире каяття та сприяння в розкритті злочину, відшкодування матеріальної шкоди, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами, які обтяжують покарання, суд враховує –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, суд вважає, при призначенні покарання з урахуванням всіх обставин справи та доказів вважає необхідним застосувати правила ст. 71 КК України, та призначити покарання за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Михайлівського районного суду від 08.02.2010 року за ч.3 ст. 185, ст.. 69 КК України до 1 року позбавлення волі, а саме до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

          Речових доказів по справі не має.

          Судові  витрати відсутні.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323 –324 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

 ОСОБА_5 визнати винною у  скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України  та призначити їй покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 08.02.2010 року за ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України, у вигляді 1 року позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 змінити з підписки про невиїзд -  на утримання під варту.

Під варту взяти із залу суду.

Строк покарання рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 18.02.2011 року.

          Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом 15 днів.

Суддя                                                                                                       А.М. Ворожбянов