Справа № 2-546/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24  січня  2011  року Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді                 Сувертак І.В.

при секретарі                         Мамренко Г.Г.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 24 в місті Одесі

справу за позовом

           ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя  особа  ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,  

                                                   Установив:

            Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом  до відповідачки, мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 26 квітня 2010 року отримала свідоцтво на право власності на 2/3 частини автомобіля «ТОУОТА НІ АСЕ», р/н НОМЕР_2, 2001 року випуску. Іншими співвласниками автомобіля є : ОСОБА_1 і  ОСОБА_3, яким належить по 1/6 частині даного автомобіля, до нотаріальної контори за оформленням спадщини не звертались.

              ОСОБА_1, маючи бажання реалізувати свою частку автомобіля, запропонувала ОСОБА_3, викупити її частку, що становить 52677,33 грн., виходячи з експертної оцінки автомобіля - 79016 грн., чи отримати компенсацію за його частку, яка складає 13169,33 грн., частка ОСОБА_1 також виплачувалась. Однак, ОСОБА_2  в телефонній розмові пояснила їй,  що всі питання щодо спірного  автомобіля вирішує її брат ОСОБА_3

  20.03.2010 року ОСОБА_3 оглянув автомобіль в гаражі будинку АДРЕСА_1,  пообіцяв повідомити про прийняте рішення щодо автомобіля. Відповіді ні від ОСОБА_3, ні від ОСОБА_2 не надійшло.

  19.05.2010 року позивачка направила ОСОБА_2 та ОСОБА_3  листи з проханням повідомити, чи згодні вони отримати компенсацію за свої частки автомобіля, або викупити в ОСОБА_1 її частку автомобіля. ОСОБА_2 отримала листа 26.05.2010 року, однак станом на 10.06.2010 року відповіді ОСОБА_1 не надали. Автомобіль ТОУОТА НІ АСЕ, р/н НОМЕР_2 зберігається в гаражі ОСОБА_1 з жовтня 2007 року. Тривалий час із-за спору щодо спадщини на автомобіль Київським районним судом м. Одеси в якості забезпечення позову було накладено арешт. 11.11.2009 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду , а заходи забезпечення позову скасовані.

ОСОБА_1 по теперішній час не має можливості реалізувати своє майнове право, оскільки для реєстрації автомобіля в ДАІ на спадкоємців необхідна участь всіх власників часток, а без реєстрації неможлива експлуатація автомобіля, тому ОСОБА_1  звернулась до суду з даним позовом. Частки ОСОБА_3. та ОСОБА_2 складають по 1/6 і є незначними; автомобіль є річчю неподільною; спільне користування автомобілем є неможливим, крім того ОСОБА_1 не має наміру використовувати автомобіль, а їй необхідно продати його для погашення кредиту; припинення права власності на частку автомобіля не може завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, ОСОБА_2, та членам їх сімей, оскільки вони мають автомобілі, матеріально забезпечені і якби спірний автомобіль являв для них якусь цінність, то вони мали можливість сплатити ОСОБА_1 вартість її частки та забрати автомобіль. Позивач внесла кошти на депозитних рахунок ТУ ДСА в Одеській області  в розмірі 1/6 частки вартості автомобіля, а саме: 13 169,33 грн. Позивачка просить позов задовольнити, стягнути також з відповідачки сплачене держмито в сумі 131,69 грн. , 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн. за отримання юридичних послуг.

            В судовому засіданні  представник позивачки ОСОБА_5 позов підтримав повністю, просив його задовольнити, припинив право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку автомобіля з виплатою вартості цієї частки -13 169,33 грн., які зберігаються на депозитному рахунку в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Одеській області, відповідно до ухвали суду від 20 серпня 2010 року.

            Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з,являлась, належним чином судом сповіщалась (а.с.23,24,33,39), причин неявки суд не повідомляла, письмових заперечень суду не представила.

            Третя особа –ОСОБА_3 в судове засідання, призначене на 24.01.2011 року  не з,явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, про що є розписка на довідковому листі на а.с.37,41, причин неявки суду не повідомив.

            З,ясував обставини справи, заслухав представника позивача, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 квітня 2010 року отримала свідоцтво на право власності (а.с. 7,8) на 2/3 частини автомобіля «ТОУОТА НІ АСЕ», р/н НОМЕР_2, 2001 року випуску. Іншими співвласниками автомобіля є : ОСОБА_1 і  ОСОБА_3, яким належить по 1/6 частині даного автомобіля, до нотаріальної контори за оформленням спадщини не звертались. Вартість автомобіля становить 79 016,00 грн., згідно експертної оцінки а.с. 9 , а вартість частки позивачки становить –52677,33 грн., і позивачка запропонувала ОСОБА_3 викупити її частку  чи отримати компенсацію за його частку, яка складає 13169,33 грн., частка ОСОБА_1 також виплачувалась.   ОСОБА_2  в телефонній розмові пояснила  ОСОБА_1,  що всі питання щодо спірного  автомобіля вирішує її брат ОСОБА_3 Після огляду автомобіля 20.03.2010 року ОСОБА_3 в гаражі будинку АДРЕСА_1,  відповідач і третя особа не повідомляли про свої рішення.  

  19.05.2010 року позивачка направила ОСОБА_2 та ОСОБА_3  листи з проханням повідомити (а.с.13), чи згодні вони отримати компенсацію за свої частки автомобіля, або викупити в ОСОБА_1 її частку автомобіля. ОСОБА_2 отримала листа 26.05.2010 року (а.с.11,12). Відповідач і третя особа не реагувала на листи позивача, суду не представили свої відгуки на позов чи заперечення.

   Автомобіль ТОУОТА НІ АСЕ, р/н НОМЕР_2 зберігається в гаражі ОСОБА_1 з жовтня 2007 року. Тривалий час із-за спору щодо спадщини на автомобіль Київським районним судом м. Одеси в якості забезпечення позову було накладено арешт. 11.11.2009 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.10), а заходи забезпечення позову скасовані.

   ОСОБА_1 по теперішній час не має можливості реалізувати своє майнове право, оскільки для реєстрації автомобіля в ДАІ на спадкоємців необхідна участь всіх власників часток, а без реєстрації неможлива експлуатація автомобіля, тому ОСОБА_1  звернулась до суду з даним позовом. Частки ОСОБА_3. та ОСОБА_2 складають по 1/6 і є незначними; автомобіль є річчю неподільною; спільне користування автомобілем є неможливим, крім того ОСОБА_1 не має наміру використовувати автомобіль, а їй необхідно продати його для погашення кредиту; припинення права власності на частку автомобіля не може завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, ОСОБА_2, та членам їх сімей, оскільки вони мають автомобілі, матеріально забезпечені і якби спірний автомобіль являв для них якусь цінність, то вони мали можливість сплатити ОСОБА_1 вартість її частки та забрати автомобіль. Позивач внесла кошти на депозитних рахунок ТУ ДСА в Одеській області  в розмірі 1/6 частки вартості автомобіля, а саме: 13 169,33 грн., згідно ухвали суду від 20 серпня 2010 року на а.с. 29.

    Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю,згідно статті 356 ЦК України. У відповідність статті 358 ЦК України , право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення ч. 2 ст. 183 ЦК України.

    Відповідно до вимог статті 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. У відповідності до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Позивач внесла кошти на депозитних рахунок ТУ ДСА в Одеській області  в розмірі 1/6 частки вартості автомобіля, а саме: 13 169,33 грн. (квитанція на а.с.42), згідно ухвали суду від 20 серпня 2010 року.

                За таких обставин суд вважає необхідним, задовольнити позов, та також стягнути з відповідачки судові витрати: сплачене держмито в сумі 131,69 грн. , 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 376, 40 грн.  за отримання юридичних послуг відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов,язаних з розглядом цивільних справ та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року.

                    Керуючись ст.3, 10,14,60,61,77, 79,85, 88, 169 ,209,212   -215, 218,  294  ЦПК України, ст.ст. 355-357, 362, 365 ЦК України, суд,-  

                    Вирішив:

          Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 –задовольнити.

          Припинити право власності ОСОБА_2,у спільному майні, на 1/6 частину автомобіля марки «TOYOTA  HI  ACE», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

                 Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину автомобіля марки «TOYOTA  HI  ACE», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

                  Стягнути з ОСОБА_2  державне мито в розмірі 131,69 грн. на користь ОСОБА_1.

                  Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 120 гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов,язаних з розглядом цивільних справ.

                 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 376,40 грн. за отримання правової допомоги.          

          Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд  Суворовського району міста Одеси  шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя