Справа № 1-92/11

                                                                                                                                                                                   ВИРОК

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   11.02.2011                                                

                                                                                             Здолбунівський районний суд

                                                                                                                              Рівненської області

             в особі судді  Мичка І.М.

             при секретарі  Сімонович С.О.

з участю прокурора Пришка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Здолбунів Рівненської області та проживає в АДРЕСА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_2), українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

                                            в с т а н о в и в  :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 24.03.2010 року задоволено позов Уїздецької сільської ради про знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок фундамент під реконструкцію будинку за вищевказаною адресою. Указане рішення набрало законної сили 03.04.2010 року.

Здолбунівським районним судом 23.06.2010 року видано виконавчий лист №2-416, в якому суд вирішив зобов’язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок фундамент під реконструкцію будинку, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1.

На підставі виконавчого листа №2-416 від 23.06.2010 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У ході примусового виконання вищевказаного рішення суду 22.11.2010 року державним виконавцем у с.Уїздці, вул. Набережна, 42а, складено акт про невиконання рішення суду та згідно ст.ст. 76, 78 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про накладення на боржника –ОСОБА_1 штрафу в розмірі 85 грн.

Повторно, за невиконання у встановлений строк виконавчого листа, 29.11.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у подвійному розмірі в сумі 170 грн.

20.12.2010 року державною виконавчою службою Здолбунівського районного управління юстиції до прокуратури Здолбунівського району внесено подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за невиконання рішення Здолбунівського районного суду по справі №2-416 від 23.06.2010 року про зобов’язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок фундамент під реконструкцію будинку, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1.

А також, згідно акту перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області від 11.01.2011 року та від 25.01.2011 року рішення Здолбунівського районного суду від 24.03.2010 року не виконано, а саме, ОСОБА_1 фундамент під реконструкцію будинку, не знесено.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю і дав суду показання про обставини його вчинення.

Суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. У суду немає сумніву у добровільності та істинності учасників судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені даним вироком, а саме: місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини і мотиви злочину ніким із учасників судового розгляду, в тому числі і самим підсудним ОСОБА_1 не оспорюються. Підсудному було роз’яснено, що у такому випадку у нього відсутнє право подальшого оспорювання цих фактичних обставин справи в апеляційному порядку.

Судом з’ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду не виникає. За таких обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд приходить до висновку, що вина підсудного доведена, його дії вірно кваліфіковані по ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

При призначенні підсудному покарання суд враховує сукупність обставин, при яких скоєно злочин, характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

На думку суду, обставини, наявні в справі, свідчать про можливість застосування ст.69 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає вчинення злочину вперше, щире розкаяння, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставиною судом не встановлено.

По місцю проживання підсудний характеризується посередньо.

З врахуванням наведених обставин,  суд вважає необхідним обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в дохід держави.

Враховуючи,  що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності; розкаюється у вчиненому,  суд вважає можливим застосувати відносно нього розмір штрафу нижче від найнижчої межі,  що передбачено санкцією ч.1 ст. 382 КК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

                                               з а с у д и в :

      ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 382 КК України і призначити покарання,  із застосуванням  ст. 69 КК України,  510 грн. штрафу в дохід держави.

      До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.

            На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Здолбунівський районний суд.

С у д д я :