Справа № 2-а-55/11р.

                                                                                                                                                                                   ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               17.02.2011 року                                                                                                              м.Здолбунів

Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі головуючого суді Мички І.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як особі, що має статус дитини війни,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як особі, що має статус дитини війни. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року вона має соціально-правовий статус дитини війни і згідно ст.6 вказаного Закону, з 01.01.2006 року їй повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач, діючи як орган владних повноважень, не забезпечив виконання гарантованого їй ст.6 вищевказаного Закону права.  

            У встановлений судом строк, представник відповідача подав суду заперечення на адміністративний позов, в якому вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. В обґрунтування заперечень, посилаючись на ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вказує, що зазначеній категорії осіб пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає яким саме органом і за рахунок яких коштів та в якому порядку здійснюється призначення та виплата. Посилаючись на ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  відповідач зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.  

           Крім того, відповідач вказує, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення  п.2 ст.71 Закону «України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та за відсутності  нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення такого підвищення та за відсутності нормативно-правового акту про відновлення дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції чинній до внесення змін, а тому встановлення розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії особам, які мають статус «дитина війни»виходить за межі компетенції органів Пенсійного фонду України, одночасно вказуючи , що порядок обчислення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії особам, що мають право на таке підвищення згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни»залишився не врегульованим.  Крім того, настоює на застосуванні визначеного ст.99 КАС України строку позовної давності. Просить в позові відмовити.                        

           Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (тобто станом на 02 вересня 1945року) було менше 18 років є дитиною війни.  

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2, 1940 року народження, є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивачки та відміткою внесеною до пенсійного посвідчення про наявність статусу дитина війни.  

Виходячи із цього, позивачка має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

У відповідності із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.06 р. №489-V дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону №489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року позивачка має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІV у 2008 році, то згідно з п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Разом з тим в п.5.4 згаданого рішення Конституційного суду України зазначено, що  Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження  прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності  зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.  

Відповідно до п.6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року і є чинне по даний час.    

Таким чином, з 22.05.2008 року позивачка має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N107-VI (що визнані неконституційними).  

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30% підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягає, спростовуються наведеним нижче.  

Згідно з ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.  

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на ч.3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.  

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік». Так, прожитковий мінімум на один місяць для вказаної категорії осіб становив:  

З 1 січня –695 грн., з 1 квітня –706 грн., з 1 липня –709 грн., з 1 жовтня - 723., з 1 грудня –734 грн.  

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30% підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.  

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

П.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.  

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція  ЄС  принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Враховуючи вищенаведене,  та вимоги ч.2 ст.99 КАС України суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 01.07.2010 року по 27.01.2011 року встановленого ст.6 Закону №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню лише в цій частині.  

Постільки адміністративний позов поданий до суду 27.01.2011 року і суд не знайшов підстав для поновлення строку, позовні вимоги щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010 року слід залишити без розгляду.  

Згідно п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.   

Керуючись ст.ст.100, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:

              Позов задоволити частково.  

           Позовні вимоги щодо визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання вчинити певні дії за період за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року -  залишити без розгляду.  

           Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з  01.07.2010 року по 27.01.2011 року.

            Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни»ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2010 року по 27.01.2011 року, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

              В решті позовних вимог позивачці відмовити.  

            Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.    

            Суддя: