- яка притягається до адмін. відповідальності: Юрченко Сергій Русланович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Дата документу 02.02.2022
СПРАВА N 937/561/22
(3/937/626/22)
СПРАВА N 937/563/22
(3/937/628/22)
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«02» лютого 2022 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – невідомий,
- за ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
22 січня 2022 року о 14 годині 00 хвилин на автодорозі Вознесенка-Новопилипівка ОСОБА_1 керував транспортним засобом АЗЛК 2140 д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alkotest» на місці зупинки транспортного засобу та огляду у закладі охорони здоров`я (лікарні) відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 22 січня 2022 року о 14 годині 00 хвилин на автодорозі Вознесенка-Новопилипівка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом АЗЛК 2140 д/н НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого з`їхав в кювет та перекинувся. В наслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмованих осіб не має. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3б, 12.1 ПДР України.
В судове засідання, призначене на 02.02.2022 о 09.00 годині та о 10.00 годині, ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать його особисті підписи в протоколах про адміністративні правопорушення, в яких його було повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Мелітопольському міськрайонному суді 02.02.2022 о 09.00 годині та о 10.00 годині. Також, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
В письмових поясненнях, що додані до протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що керував автомобілем «Москвич» д/н НОМЕР_1 по дорозі Новопилипівка-Вознесенка та не впорався з керуванням, в результаті чого спочатку виїхав на зустрічну смугу руху, а потім на узбіччя дороги та врізався у дерево. Після зіткнення пам`ятає все смутно. До того, як сісти за кермо автомобіля, вживав алкогольні напої, а саме: 2 л вина. За кермо автомобіля сів усвідомлено, для того, щоб проїхатися.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 307634 від 22.01.2022; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 317872 від 22.01.2022; схемою та фотознімками місця ДТП; письмовими поясненнями правопорушника.
Судом встановлено, що дії працівників поліції, з метою проведення огляду на стан сп?яніння ОСОБА_1 відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ країни № 1103 від 17.12.2008.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з вимогами ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність об`єднання в одне провадження адміністративних матеріалів № 937/561/21 (провадження № 3/937/626/22) та № 937/563/22 (провадження № 3/937/628/22) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру № 937/561/22 (провадження № 3/937/626/22) та розглядати вказані справи одночасно.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, такі і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Крім того, відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі – Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Відповідно до довідки начальника сектору адміністративної практики Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області Овчиннікової Н., згідно ІПНП НПУ ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
З огляду на характер вчинених правопорушень та суспільну небезпечність вчиненого, а також той факт, що відмова від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, інші обставини в справі, зокрема, не отримання правопорушником посвідчення водія, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2022 року, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2481 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, ст. 124, ч.1 ст. 130, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
П О С Т А Н О В И В :
Об`єднати адміністративні матеріали № 937/561/22 (провадження № 3/937/626/22) та № 937/563/21 (провадження № 3/937/628/22) у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру - № 937/561/22 (провадження № 3/937/626/22).
Призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень 00 копійок без позбавленням права керування транспортними засобами (Отримувач: ГУК у Запорізькій області/21081300; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; Код ЄДРПОУ: 37941997; № рахунку: UA708999980313000149000008001, призначення платежу - «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу – «Судовий збір»).
Строк пред`явлення постанови до виконання до 02 травня 2022 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В. Сметаніна
- Номер: 3/937/626/22
- Опис: ст. 130ч1
- Тип справи: на справу про адміністративне правопорушення
- Номер справи: 937/561/22
- Суд: Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області
- Суддя: Сметаніна А.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.01.2022
- Дата етапу: 24.01.2022