Дата документу 03.02.2022

ЄУН 937/587/22

Провадження № 3/937/639/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року    м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіна Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління держпродспоживслужби в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП « ОСОБА_1 », який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2022 року о 11 годині 00 хвилин встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 не проводився температурний скринінг працівників перед початком зміни, що є порушенням ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинених короновірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020, постанови головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 р.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності. З протоколом та його змістом не згоден, осільки під час перевірки було виявлено інше порушення,відсутність рафіку прибирань.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суддя встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, тобто органи Національної поліції (стаття 130 КУпАП).

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з урахуванням змін та доповнень, на усій території України був установлений карантин з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року, який неодноразово був продовжений, останній раз Постановою КМУ№ 1236 від 09.12.2020 року до вказаної постанови були внесені зміни, встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України карантин.

Згідно ст. 117 Конституції України встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004-XII від 24 лютого 1994 року, Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей. У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Диспозиція ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті 44-3 КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, як того вимагає ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані в Постанові КМУ України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами та доповненнями, рішеннями органів місцевого самоврядування.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що до Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року вносилися зміни.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані в Постанові КМУ України №1236 від 09.12.2020 року.

В протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, який саме пункт Постанови КМУ України №1236 від 09.12.2020 року, передбачає проведення температурного скринінгу працівників перед початком зміни, більш того, Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року на порушення вимог якої іде посилання у протоколі не містить вимогу про проведення температурного скринінгу працівників перед початком зміни,

Таким чином, оцінюючи вищевикладені обставини, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ч.1 ст. 44-3, ст. ст. 245, 247, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 /десяти/ днів з дня винесення постанови.

Суддя:                         Т.В.Юрлагіна