Справа № 2-388/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого  судді - Григрєва Б.П.

при секретарі  -       Горгуль О.Є., Листопад І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним , -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, в якому зазначила, що у 1990 році уклала шлюб із відповідачем, проживали разом за адресою: АДРЕСА_2, дітей від шлюбу не було. Квартира була комунальна і коли вони дізналися, що їх будинок підлягає знесенню, вирішили оформити розірвання шлюбу для того, щоб в подальшому отримати дві однокімнатні квартири, тому 31.08.1991 року шлюб було розірвано. Фактично розірвання шлюбу не бажали, планували народити спільну дитину, з цього приводу проходили лікування, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Були в гостях у батьків відповідача і позивачки, у 1995 році відповідачу батько позивачка надав за довіреністю автомобіль у користування, у 1999 році відповідач був охрещений батьками позивачки. В 1998 році продали комунальну квартиру, щоб придбати інше житло. На ім.»я відповідача була придбана квартира: АДРЕСА_1. На час ремонту в новій квартирі переїхали проживати до батьків відповідача за адресою: АДРЕСА_3 і проживали там три роки. Ремонт, оплату комунальних послуг та квартплату сплачували разом із спільного бюджету. У 2002 році переїхали проживати у АДРЕСА_1. З 2002 року по 26.01.2010 року проживала в цій квартирі. В 2010 році виник спір щодо права власності на цю квартиру.

          Позивачка, яка була допитана у якості свідка, її представник в судове засідання з»явилися, підтримали позов, просили його задовольнити, надали пояснення аналогічні, викладеним в позові.

          Відповідач, що був допитаний як свідок, його представник в судове засідання з»явилися, проти позову заперечували та пояснили, що розірвання шлюбу не було фіктивним, по спільній заяві, тому що між сторонами виникали сварки, сімейне життя не склалося. Пояснював, що після розлучення, хоча і проживав спільно з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2, вони жили в різних кімнатах. Після її продажу, переїхали до його батьків, але і там проживали в різних кімнатах: він в кімнаті із батьком, а позивачка – з його матір»ю. Квартиру АДРЕСА_1 він купив сам за особисті кошти. В ній він з позивачкою не проживав, вона там мешкала сама.

          Дозвіл проживання позивачки з його батьками впродовж трьох років, а потім з 2002 року  до 2010 року  в його квартирі, - пояснював добрим ставленням до ОСОБА_1 його батьків і він також добре до не відносився.

          Чому він дозволив ОСОБА_1 зареєструватися у кв. АДРЕСА_1, пояснив тим, що вона працювала і їй потрібна була реєстрація.

          Чому 01.06.1995 року батько позивачки надав йому довіреність на користування і розпорядження належним йому автомобілем, чому його хрещеними батьками є батьки ОСОБА_1 – суду не пояснив.

            Факт його і ОСОБА_1 звернення до медичних установ з метою запліднення ОСОБА_1 заперечував.

Надалі відповідач пояснював, що восени 1997 році він познайомився з іншою жінкою - ОСОБА_3 і з березня 1998 року проживав з нею однією сім»єю у квартирі її батьків, вели спільний бюджет, господарство, їздили на відпочинок.

Третя особа Московський відділ РАЦС Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази, матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 позивачка і відповідач уклали шлюб 23.02.1990 року.

Як вбачається із свідоцтва НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 31.08.1991 року було розірвано.

44\100 комунальної квартири АДРЕСА_2 належало на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1998 року р.№5-98-91725-Ц на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.1999 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 продали вказану квартиру.

Довіреністю від 07.06.1995 року батько позивачки ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 користуватися і розпоряджатися належним йому автомобілем ВАЗ 2101 д.н.НОМЕР_3.

Відповідно до копії тесту від 04.01.1997 року Українсько-американського центру інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України подружжя ОСОБА_2 проходили обстеження в названому медичному закладі.

Відповідно до свідоцтва Миколаївського храму м. Лисичанська, ОСОБА_2 охрещений і його хрещеними батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батьки позивачки).

Відповідно до декларацій про доходи ОСОБА_1 за 1999 р. – 2004 роки, чоловіком зазначений ОСОБА_2

Як вбачається з довідки КП «Жилкомсервіс» в кв. АДРЕСА_1 зареєстровані з 1999 року – ОСОБА_2, з 2003 року – ОСОБА_1

Як свідчать квитанції про сплату комунальних послуг, квартплати по АДРЕСА_2 за період 1995-1998 років, наданих позивачкою, плата справлялася на двох осіб.

З відповіді наданої на запит суду ЦРЛ «Імплант» від 05.08.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 1996-1997 роках проходили обстеження з приводу запліднення. Натомість з відповіді тієї ж установи на ім»я представника відповідача вбачається, що надати відомості, що саме ОСОБА_2 проходив лікування, а не інша особа установа не може.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він проживає у АДРЕСА_1, почав там жити з 1999 року. Сторін по справі знає як чоловіка і дружину, як сім»ю, вони переїхали у цей будинок близько2000-2001 року. Вони проживали разом, робили ремонт. В останній раз бачив позивачку на початку 2010 року. Крім ОСОБА_1 інших жінок в цій квартирі не бачив. Біля півроку бачить нову жінку.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що проживає по АДРЕСА_2 з 1980 року, позивачка і відповідач почали там проживати з 1990 року, знає їх як чоловіка і дружину, вони мали намір мати дітей. Цей будинок мали знести оскільки рядом будувалася станція метро. Подружжя ОСОБА_1 квартиру продали і купили в іншому місці.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 1990 року, раніше вони проживали в комунальній квартирі по АДРЕСА_2, потім її продали і придбали квартиру на АДРЕСА_1. Під час ремонту в новій квартирі проживали у батьків ОСОБА_2 Знає їх я к сім»ю, шлюб розірвали фіктивно, щоб отримати дві ізольовані квартири.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що знає сторін по справі з 1999 року, на той час вони проживали у батьків ОСОБА_2, добре знає їх сім»ю. В 2002 році вони вселилися в нову квартиру після закінчення ремонту, вони придбали саме трикімнатну квартиру, тому що планували одну кімнату для дитини.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що знав про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_2 у 1991 році. На його особисту думку ОСОБА_2 дозволив проживати ОСОБА_1 у його квартирі, тому що їй ніде було жити. Відповідач проживає з іншою жінкою з 2001 року.

Як пояснив свідок ОСОБА_13, що відповідач з 1997 року проживає з іншою жінкою. ОСОБА_1 жила у батьків ОСОБА_2 за добрих стосунків, а у квартирі ОСОБА_2, так як позивачці потрібна була реєстрація. Вказав, що у 1997 році ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були в нього у гостях.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_1 хоче отримати житло, що належить ОСОБА_2 Позивачка проживала у квартирі відповідача, оскільки вона не мала житла.

ОСОБА_15, допитаний як свідок пояснив, що сторони по справі розірвали шлюб у 1991 році, з 1997 року ОСОБА_2 проживає з жінкою на ім.»я ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_3 її дочка, з нею відповідач по справі зустрічався з 1997 року, разом вони проживають з 1998 року. Разом проводили усі свята, у них сім»я, спільне майно, господарство.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що познайомилась з ОСОБА_2 восени 1997 року і з березня 1998 року проживали разом у її батьків. Знає, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_2, але в різних кімнатах. В новій квартирі ОСОБА_1 проживала як наймач, їй потрібна була робота, тому ОСОБА_2 дозволив їй отримати реєстрацію. Був також і договір найму, але у ЖЕКу він не зберігся.

Надані сторонами фотокартки суд як докази не приймає оскільки з них неможливо встановити, коли вони зроблені, в яких стосунках перебували сторони.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами: показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, письмовими доказами.

Відповідач не довів, що проживання разом із позивачкою в одній квартирі та як він вказує у різних кімнатах  після розірвання шлюбу: по АДРЕСА_2 – на протязі 8 років, після цього у його батьків – на протязі 3 років було викликано добрими стосунками із нею. Не надав відповідач суду і пояснень стосовно таких відносин із батьками позивачки, які у 1995 році надали йому в ропорядження автомобіль і у 1999 році стали хрещеними батьками.

Але беззаперечним доказом продовження шлюбних відносин і існування сім»ї після реєстрації його розірвання суд вважає намагання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 народити дитину.

Доводи відповідача та його представника стосовно того, що з ОСОБА_1 був у клініці якийсь інший чоловік, що запис зроблений з її слів, не заслуговують на увагу.

У 1996 році і у січні 1997 року між сторонами не існувало будь-яких неприязних відносин, або спорів у суді, тому суд вважає що і мети фіктивно вказувати ОСОБА_2 у медичних документах у ОСОБА_1 не було.

Вказівка у відповіді ЦРЛ «Імплант», що запис про чоловіка зроблений із слів ОСОБА_1 суд піддає сумніву, оскільки суду не надано доказів того, що ОСОБА_17, що підписала цю відповідь, робила записи у 1996-1997 році.

Ніяких документів, крім тих, що є в справі з клініки «Імплант» суду не надано.

Сторони клопотань про допит у суді ОСОБА_17 не заявляли.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_2, оскільки вони не мали послідовного характеру, а також показання ОСОБА_16 і ОСОБА_3, які на даний час є його тещею та дружиною.

Оцінивши усі докази у їх сукупності, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у подружжя ОСОБА_2 не мали наміру припиняти шлюбні відносини і надалі проживали однією сім»єю.

Суд зазначає, що позов поданий в межах строків позовної давності, оскільки про порушення майнових прав позивачка дізналася у січні 2010 року, коли відповідач не пустив її до житла - в кв. АДРЕСА_1 і вона змушена була звернутися до суду із позовом про визнання права власності на 1\2 частини квартири і визнання розірвання шлюбу  фіктивним.

Оскільки про порушення своїх прав позивачка дізналася у січні 2010 року, суд вважає правильним застосувати положення Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ст.. 108 СК України, за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень ст.. 106 та п. 3 ч. 1 ст. 107 СК України, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували прожити вати однією сім»єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюється державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.. 108 СК України, суд -

                                                   В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати розірвання шлюбу між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  здійсненого 31 серпня 1991 року у актовому записі № 1263 Московського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, - фіктивним.       

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої   інстанції  шляхом подачі  апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:Б. П. Григор'єв