Справа №  2-а-1116/11

Постанова

Іменем  України

 11.03.2011 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:   

головуючого                                     судді Полив'яного В.М.   

при секретарі:                                        Дудковій М.В.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському про спонукання до вчинення дій, -    

                          ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що  він  є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" йому з 01.01.2006 року повинна щомісячно виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч вимогам ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не нараховує їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить суд зобов'язати відповідача виконати начислення та  виплати щомісячної  соціальної допомоги у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року в сумі 5528,50 грн. та зобов'язати нараховувати її в подальшому.

Ухвалою судді від 17.02.2011 року позовні вимоги  в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона виконати начислення та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України було залишено без розгляду.

В судове засідання позивач не  з'явився,  надав до суду заяву про розгляд справи без  його участі, позовні вимоги  підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала письмові заперечення проти позовних вимог, зазначивши, що визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "діти війни" має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту, окрім того, бюджетом Пенсійного фонду не передбачено кошти на зазначені соціальні допомоги.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона та відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня  2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону  № 2195-IV, то вони є безпідставними, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Крім того, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону № 2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов’язків, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.   

Отже, доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус "дітей війни" та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.   

На підставі викладеного, обов’язок по нарахуванню та виплати підвищення до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.   

Враховуючи, що держава бере на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії і поклала виконання обов'язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд приходить до висновку, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Такий спосіб захисту порушеного права, як стягнення конкретно визначеної позивачем суми допомоги, не підлягає застосуванню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження  щодо нарахування такого підвищення до пенсії.

Вимоги  про зобов’язання  відповідача  щомісяця провадити нарахування та виплату  позивачу щомісячної державної допомоги до пенсії як “дитині війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначати відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону.    

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.19,22,46 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 160, 162 КАС України, суд -

                     ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м.Херсона про зобов’язання до вчинення певних дій –задовольнити частково.

 Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона щодо ненарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 14.08.2010 року по 11.03.2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 14.08.2010 року по 11.03.2011 року з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

В іншій чачтині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.  

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м.Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення

Суддя                                                В.М. Полив'яний