ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/41991/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

установив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Центр) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та стягнення недоплаченої суми.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відповідач протиправно виплатив у 2021 році грошову допомогу до 5 травня в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням, і відповідачем йому була виплачена у 2021 році до 5 травня допомога у розмірі 3906,00 грн.

Не погоджуючись із розміром виплаченої відповідачем грошової допомоги, позивач подав заяву про її перерахунок згідно положень Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За наслідками розгляду такої заяви, відповідач листом від 02 грудня 2021 №02/42361 повідомив, що ураховуючи норми права, викладені в рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, провів розрахунок недоотриманої допомоги за 2021 рік в сумі 10246 грн. На даний час кошти на здійснення доплати одержувачам разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік від Міністерства соціальної політики України не надходили, відповідно Центр не має можливості виплатити недоотриману допомогу.

Уважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон України №3551-XII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (далі - Закон України № 367-XIV) статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - 10 мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком; III групи - 7 мінімальних пенсій за віком».

У подальшому Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 №79-VIII року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статті 12 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми Кабінетом Міністрів України 08 квітня 2021 року прийнято постанову №325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №325), якою передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України №3551-ХІІ, проводиться у розмірі: I групи - 4421 гривень; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, наведені вище положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Отже, на час виплати позивачу у 2021 році такої допомоги одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова КМ України № 325.

Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон України №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

За наведених вище обставин відповідач необґрунтовано здійснив нарахування та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року відповідно до приписів Постанови №325.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ установлено, що станом на 01 січня мінімальна пенсія за віком складає 1769,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам II групи до 5 травня у 2021 році становить 14368,00 (1769,00 грн х 8). Однак позивач отримав лише 3906,00 грн, а недоотримана частина становить 10246,00 гривні.

Відтак, із урахуванням установлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20, суд доходить висновку, що, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2021 рік у розмірі, встановленому Постановою №325, відповідач допустив порушення статті 13 Закону України №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV, яка передбачала виплату розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам II групи 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому такі дії є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 171 Закону України №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.

Відповідно до підпункту 4.9 пункту 4 Типового Положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 червня 2006 року за №683/12557, за наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Ураховуючи викладене, можна зробити висновок, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни, а тому центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органом, уповноваженим здійснювати виплату вказаної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI за наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року, заява №63134/00) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин, невиплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом України №3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном, оскільки орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зауважує, що відповідач, ураховуючи норми права, викладені в рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, провів розрахунок недоотриманої допомоги за 2021 рік в сумі 10246,00 грн.

Отже, така сума, погашення якої відповідач не проводить, є заборгованістю.

З огляду на викладене, враховуючи наявність розрахунку щодо недоотриманої щорічної разової допомоги, суд уважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному розмірі та стягнення недоотриманої частини такої у сумі 10246,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо не проведення виплати ОСОБА_1 у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману в 2021 році частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис