Справа № 2-а-371/11

Категорія 10.3.2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 4 березня 2011 року                                        Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Невара О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії, -

     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі. Згідно вимог ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, хоча відповідно до п. 4 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” фактично виплачується в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідно до вимог ст. 39 вказаного Закону їй, як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, має проводитись доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат, хоча відповідно до п. 2 постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фактично виплачується 10 гривень 50 копійок. Вказані дії відповідача щодо нарахування та перерахунку пенсії позивач вважає протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області протиправними та зобов’язати вчинити наступні дії: провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з червня 2010 року відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком; провести перерахунок та виплату з червня 2010 року доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з врахуванням виплачених сум.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 11 лютого 2011 року поданий ОСОБА_1 адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 1.06.2010 року по 9.08.2010 року залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 11 лютого 2011 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача Михайленко Л.І. подала до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказала, що проти задоволення позову заперечують, оскільки пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а також являється працюючим пенсіонером. З цих підстав заперечують у проведенні перерахунку та виплати доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки вказана доплата управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області позивачу не нараховується та не виплачується.  

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. ОСОБА_1 призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку, вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі. Позивач одержує пенсію по віку згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, являється працюючим пенсіонером. Зазначене встановлено з досліджених судом посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорії 3), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.01.2006 року, повідомлення управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про виплату пенсії ОСОБА_1      

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати  доплати,  надбавки та підвищення до зазначених виплат,  додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 9, 13 п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2, 4 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було викладено у новій редакції, відповідно до якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення,  провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  визначається на момент виплати додаткової  пенсії згідно   із  законом  про  Державний  бюджет  України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Згідно ч. 1, 2 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які   там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Частиною 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до категорії  3,  додаткова  пенсія  за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у  розмірі  25  процентів мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що позивач має право на виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, не нижчому 25 відсотків мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження  прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

          Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей  8  та  22  Конституції  України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи  людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією  України і чинними законами прав і свобод.

          Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того,  що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради   України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки  Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази  керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі    невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та  № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на підставі яких здійснювалось нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплати до пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав, суперечать положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які є чинними на даний час.

При цьому суд бере до уваги, що дія норм ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 2010-2011 роках не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а зміни, внесені Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд бере до уваги, що інших постанов КМУ щодо встановлення розміру щомісячної доплати до пенсії після прийняття постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлені розміри виплат в якій залишаються незмінними по даний час, яка є чинною, не приймалося, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Однак, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає положенням вказаного Закону.

Отже, нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати до пенсії позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

          Відповідно до ст. 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень,  з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1  жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 гривні,  з 1 квітня - 911 гривень,  з 1 жовтня - 934 гривні,  з  1  грудня  - 953 гривні  та  для тих,  хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:…осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено у 2010 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Згідно ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року встановлено у 2011 році мінімальну заробітну плату: у місячному  розмірі:  з  1 січня - 941 гривня,  з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. А тому суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування та виплату пенсії у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача в поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати в подальшому додаткову пенсію та доплату до пенсії на підставі положень ст.ст. 39, 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до задоволення не підлягають, оскільки ст. 6 КАС України передбачено право звертатися з адміністративним позовом за захистом вже порушених прав, свобод чи інтересів, у зв’язку з чим відсутні правові підстави прийняти постанову відносно ще не порушених прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії лише 10 лютого 2011 року. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, одержує пенсію по віку згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, являється працюючим пенсіонером. В зв’язку з цим, доплата до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області позивачу не нараховується та не виплачується, а вказана доплата нараховується та виплачується їй по місцю роботи. Зазначене підтверджується запереченням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо не нарахування та невиплати їй доплати до пенсії відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними та зобов’язання провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 10 серпня 2010 року доплати до пенсії відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат на час виплати, з урахуванням виплачених сум, слід відмовити.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 серпня 2010 року по 4 березня 2011 року на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати пенсії підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 1, 13, 39, 49, 51, 56, 67, 70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9.07.2003 року, ст. 15 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 серпня 2010 року по 4 березня 2011 року на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                                  Суддя: