ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

м. Київ

13.11.2007 р.                                                                                                     № 9/22 

10:47

 

За позовом

1) ОСОБА_1;

 

2) ОСОБА_2;

 

3) ОСОБА_3;

 

4) ОСОБА_4;

 

5) ОСОБА_5

 

До	1) Державного комітету України по земельних ресурсах;

 

2) Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру України»

 

про	Зобов'язання вчинити певні дії

 

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Серпутько Т.С.

 

Представники:

 

Від позивача-1

ОСОБА_6(дов.)

 

Від позивача-2

ОСОБА_6(дов.)

 

Від позивача-3

ОСОБА_6(дов.)

 

Від позивача-4

ОСОБА_6(дов.)

 

Від позивача-5

ОСОБА_6(дов.)

 

Від відповідача-1

Дудка В.П. (довіреність № 14-17-12/3633 від 22.08.2007 р.)

 

Від відповідача-2

Не прибув

 

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Серпутько Т.С.

 

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державного комітету України по земельних ресурсах про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі № 9/22 та для всебічного повного і об'єктивного розгляду справи судом вжито відповідних заходів: встановлено строк для проведення підготовчого провадження до 21.09.2007р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.

Під час підготовчого провадження позивачі заявили клопотання про залучення співвідповідачем Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру України», мотивоване тим, що дії останнього також порушують права позивачів, оскільки не здійснено видачу державного акта на землю відповідно до звернень позивачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 9/22 від 13.11.2007 р. залучено Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру України»(03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3) в якості співвідповідача.

Під час підготовчого провадження в судовому засіданні 13.11.2007 р. Представник Відповідача-1 надав письмову заяву, якою визнав позовні вимоги повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі в квітні 2005 р. передали документи, оформлені нотаріально, на переоформлення державного акта на право власності в Центр ДЗК Київської регіональної філії, разом з оплаченим рахунком-фактурою (№ 4-27) 21.04.2005 р.

Позовні вимогу ґрунтуються на тому, що неодноразові звернення до директора Центру ДЗК, начальника обласного управління по земельним ресурсам та Державного комітету України по земельних ресурсах, неодноразові доручення заступників Голови Державного комітету України по земельних ресурсах Головному Управлінню земельних ресурсів вжити в найкоротшій термін вичерпних заходів щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, переоформленого державного акта на право власності на садову земельну ділянку, залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач - Державний комітет України по земельних ресурсах позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, суд

 

встановив:

статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 1299 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту пункту 3 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. N 970/2000, основними завданнями Держкомзему України є організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою.

Відповідно до положень пункту 4 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. N 970/2000, Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами; здійснює у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організовує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах повноважень, визначених законодавством, виявлення та усунення причин, що породжують скарги громадян.

Пунктом 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, визначено, що право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 3.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, встановлено, що державні акти на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). 

В зв'язку з тим, що чинним законодавством України не визначено строки розгляду заяви щодо видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, суд вважає необхідним керуватися як частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 р. № 475/97-ВР,  якою зокрема визначено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя»при цьому беручи до уваги практику розгляду відповідних справ Європейським судом з прав людини, що разом у сукупності визначають поняття та зміст «розумного строку», так і нормами Закону України «Про звернення громадян».

Частина перша статті 1 Закону України «Про звернення громадян»визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»чітко встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Матеріалами справи встановлено, що переписка позивачів з відповідачем відносно розгляду заяви про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку ведеться з квітня місяця 2005 року, чим відповідач порушив як строки розгляду звернень, так і загальний зміст «розумних строків».

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що на день розгляду справи позивачі державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 не отримали.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.  2 ст. 71  КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним постанови з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги те, що позивачі на день розгляду справи переоформлений державний акт на право власності на земельну ділянку не отримали, а відповідач визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва , -

 

П О С Т А Н О В И В :

1.          Адміністративний позов ОСОБА_1,ОСОБА_2;ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5до Державного комітету України по земельних ресурсах задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Державний комітет України по земельних ресурсах вчинити дії щодо переоформлення ОСОБА_1(АДРЕСА_1),ОСОБА_2(АДРЕСА_1); ОСОБА_3(АДРЕСА_1), ОСОБА_4(АДРЕСА_1), ОСОБА_5(АДРЕСА_1) державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2

 

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

 

Суддя                                                                                                                                О.В.Кротюк