Справа № 2-5363/2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого судді Павлової Ж.П.., при секретарі Іваненко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці і соціального захисту населення про стягнення суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В :
19.09.2007р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці і соціального захисту населення про стягнення суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Позивач в своєму позові вказала, що звернулась до відповідача з проханням зробити перерахунок щорічної допомоги за період з 2001р. по 2007р. посилаючись на ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але їй було відмовлено в цьому, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 9606,50 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, обставини, викладені в позові, підтвердила, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав свої письмові заперечення проти позову, мотивуючи тим, що позивачці згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України за №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення» щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась повністю, заборгованості не має. У зв'язку з чим просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши думку позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №3054-111) передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чсрнобильської катастрофи - І групи у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення - п'ять мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В судовому засіданні також встановлено, що позивачці Управлінням було виплачено допомогу на оздоровлення за 2005р. - 26,70 грн., 2006р. - 120грн., 2007р. - 120грн відповідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону №3054-111, а не постанова №836.
Таким чином, відповідачем були порушені законі права і гарантії позивача, тому з урахуванням отриманої ОСОБА_1 щорічної допомоги за 2005р. - 26,70 грн., 2006р. - 120грн., 2007р. - 120грн. - на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 5368,30 грн. в межах строку позовної давності.
Керуючись ст. ст.7-12,86, 159, 161-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1- задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці і соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 - 5368,30 грн. та на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.
Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.
Головуючий суддя: Ж.П. ПАВЛОВА