ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 28 лютого 2011 року                      № 2а-19492/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді –Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання – Щерблюк А.І.,

та представника позивача –Терлецької А.О. (довіреність від 20.01.2011р. № 204/9/10-008),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсев»

третя особа без самостійних вимог:Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація

проприпинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Інтерсев»про припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог податкова інспекція посилається на те, що відповідач зареєстрований Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Оболонському районі м. Києва, проте, відсутній за своїм місцезнаходженням, що відповідно ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

16 лютого 2011 року через відділ документального обігу та контролю суду від повноважного представника позивача надійшли доповнення до підстав позову, в яких, окрім зазначеної в позовній заяві підстави для припинення юридичної особи –відсутність відповідача за своїм місцезнаходженням, визначеним відповідно до ЄДР, міститься посилання на неподання відповідачем податкової звітності більше року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові та у доповненнях до нього, а також звернув увагу суду на те, що відповідач не має заборгованості перед бюджетом та не звітує до податкового органу з січня 2009 року.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись ТОВ «Інтерсев»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, 20.01.2011р., 01.02.2011р., 09.02.2011р. та 25.02.2011р. направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.

Враховуючи, що від відповідача та третьої особи заперечень проти позову, пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, суд відповідно до ч.6 ст.71, ч.4 ст.128 КАС України вирішує справу за відсутності відповідача та представника третьої особи на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсев»зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.01.2006 р. за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 4-А, код за ЄДРПОУ 34044963. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 02.02.2006 року відповідача взято на облік.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб’єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Звертаючись до суду 30.12.2010 року із адміністративним позовом ДПІ у Оболонському районі м. Києва обґрунтовувала своє право на пред’явлення даного позову положеннями п.17 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»(у редакції на момент звернення податкової інспекції до суду), яким передбачалось право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Як на підставу своїх позовних вимог ДПІ у Оболонському районі м. Києва посилалась на положення ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»щодо наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність за вказаним її місцезнаходженням.

Виходячи з положень п.17 ст.11, п.3 ч.1 ст.10, ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції до 01.01.2011 року) стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби мали право звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову було неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, Законом України «Про державну податкову службу», який на момент звернення позивача до суду із даним позовом був єдиним Законом, який визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, не передбачалось таких функцій органів державної податкової служби, як контроль щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таких функцій органів державної податкової служби не було передбачено і в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Такі функції належали державному реєстратору на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до ст.6 та ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач на момент звернення до суду не був наділений законом повноваженням на звернення до суду з вимогами про припинення юридичної особи у зв’язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, визначених законодавством у відповідній редакції, а отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Суд також враховує, що відповідно до п.п.20.1.12, п.п.67.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, також встановлено, що з питань припинення суб’єктів господарювання податкові органи можуть звертатися до суду лише у випадках, встановлених законом, зміст яких викладений вище.

Крім того, суд бере до уваги, що положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Разом з тим, згідно з п.1.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80 (в редакції наказу ДПА від 17.11.1998 року № 552, що діяла на день звернення позивача до суду), платники податків –це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Разом з тим, згідно з п.1.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80 (в редакції наказу ДПА від 17.11.1998 року № 552, що діяла на день звернення позивача до суду), платники податків –це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до абзацу першого п.4.1 вищезазначеного Порядку, узяття на облік як платників податків –юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Інтерсев»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34044962) є юридичною особою, зареєстровано Оболонською районною державною адміністрацією 30.01.2006 року, відповідача взято на облік як платника податку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.12.2010 року №8715/9/29-105 відповідач не звітує до податкового органу з січня 2006 року. Таким чином, строк, упродовж якого відповідач не подає звітність до податкового органу, перевищує один рік.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції на момент спірних правовідносин) підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

На день подачі позовної заяви право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності встановлювалося пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ.

Згідно з пунктом 8.6. Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 року № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків –про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи – підприємця.

Відповідно до довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.12.2010 року №8715/9/29-105 заборгованість по податках і зборах (обов’язкових платежах) перед бюджетом у відповідача відсутня.

Отже, враховуючи неподання відповідачем більше року органам державної податкової служби документів фінансової звітності, відсутність у нього податкової заборгованості, а також визначене чинним на день звернення до суду законодавством право органів державної податкової служби на звернення до суду з заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи, суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»суд, який постановив рішення про припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє  його  копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.          

2. Припинити юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсев»(юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код ЄДРПОУ – 34044962).

3. Копію постанови, у день набрання постановою законної сили, надіслати державному реєстратору Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсев»до встановленого законом порядку.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя          Н.А. Добрівська

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови  –04 березня 2011 року.