ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
27.01.11 Справа №2а-1/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.01.2009
представників 3-ої особи - ПП "Скутельник" - Скутельник О.Г., керівника
Скутельник О.Г., довіреність б/н від 13.12.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправним дозволу, визнання відсутності відповідних повноважень, визнання протиправними наказу, акту та їх скасування, та скасування розпорядження
ВСТАНОВИВ:
10.01.11 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправним дозволу на виконання будівельних робіт № 1287 від 19.05.2008, виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю; визнання відсутності повноважень Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на видачу дозволу на реконструкцію підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1; визнання протиправним та скасування наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 894 від 28.07.2007; визнання протиправним та скасування акту державної приймальної комісії від 20.08.2008; скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 903 від 21.08.2008.
Разом із позовом позивачем надана заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду яка обґрунтована тим, що про існування вказаних документів позивачу стало відомо лише в листопаді 2010 року. Крім того, позивач вважає, що оспорюванні акти порушують його право власності, а згідно пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Відповідно до положень ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 12.01.2011 клопотання ОСОБА_1 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.01.11.
У судовому засіданні представник позивача клопотання підтримав, просив поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Представники відповідача судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Представник 3-ої особи –приватного підприємства «Скутельник»- у судовому засіданні проти поновлення строку звернення до адміністративного суду заперечувала, пояснила, що про існування оскаржуваних документів позивачу було відомо, оскільки всі правові акти, про скасування яких ОСОБА_1 заявляються позовні вимоги були предметом дослідження у цивільній справі, яка перебувала в провадженні Ленінського районного суду м. Севастополя за позовом ОСОБА_1.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про поновлення строку звернення до суду у відсутності представників відповідачів з урахуванням приписів частини другої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв’язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 N 2453-VI). Відповідно до ч. 1 вказаної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 N 2453-VI, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Абзацом першим частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 10.01.2011 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час звернення до суду, а також з пропуском річного строку, який був встановлений попередньою редакцією вказаної статті.
У судовому засіданні встановлено, що предмет спору стосується питання реконструкції та перепланування 3-ою особою –ПП «Скутельник»- вбудованих приміщень під офіс в АДРЕСА_1, зокрема, позивачем оскаржуються дозвіл на виконання будівельних робіт № 1287 від 19.05.2008, наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 894 від 28.07.2007, акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об’єкту від 20.08.2008, розпорядження Ленінської районної державної адміністрації № 903 від 21.08.2008.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача, що позивач являється співвласником підвального приміщення, та відповідно до положень статті 268 Цивільного кодексу України на нього не поширюється позовна давність з огляду на таке.
ОСОБА_1 є власником квартири № 3 по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 07.12.2002.
В провадженні Ленінського районного суду м. Севастополя з грудня 2007 року перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, приватного підприємства «Скутельник», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа Приватне підприємство «Добрий дім»про визнання дій незаконними, визнання недійсним договору оренди, визнання реконструкції самовільною, усунення перешкод в користуванні.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 28.09.2010 у вказаній справі № 2-1253/10 встановлено, що позивач не являється співвласником нежилих підвальних приміщень по АДРЕСА_1, оскільки вказані приміщення не відносяться до обслуговуючих споруд будинку.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 28.09.2010 набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Севастополя від 11.11.2010, що не спростовувалось у судовому засіданні учасниками судового процесу.
Крім того, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом з наступних підстав.
Як вбачається з клопотання про залучення документів до матеріалів до справи, направлено ПП «Скутельник»на адресу Ленінського районного суду м. Севастополя в ході розгляду цивільної справи № 2-1253/10 приватним підприємством «Скутельник»06.04.2009 до Ленінського районного суду м. Севастополя було надано акт прийняття в експлуатацію, закінченого реконструкцією об’єкта по АДРЕСА_1, який є предметом спору у даній справі.
З вказаного акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 20.08.2008 вбачається, що він зареєстрований в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю 26.08.2008 за № 270; затверджений розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя 21.08.2008 за № 903. Крім того з акту вбачається, що будівництво здійснено на підставі Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 894 від 28.09.2007 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією ДАБК м. Севастополя № 1287 від 19.05.2008.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні не спростовував ту обставину, що акт прийняття в експлуатацію перебував в матеріалах справи, а також те, що позивачу було відомо про існування наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 894 від 28.07.2007 під час звернення до Ленінського районного суду м. Севастополя з позовом ще в грудні 2007 року.
Доводи представника позивача, що позивачу стало відомо про наявність спірних розпоряджень органів влади лише при ознайомленні з матеріалами справи в листопаді 2010 року, оскільки у справі брав участь не особисто позивач, а його представник судом до уваги не можуть бути прийняти, як поважна причина пропуску строку звернення до суду, з тих підстав, що у судовому процесі представники сторони діє від імені та в інтересах сторони, яка уповноважила його на представництво інтересів. А відтак, позивач, як сторона у цивільній справі № 2-1253/10 ще в квітні 2009 року повинен був дізнатися про існування нормативно-правових актів щодо скасування яких ним заявлені вимоги у адміністративному позові.
Про обізнаність ОСОБА_1 про наявність наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 894 від 28.07.2007 та дозволу Інспекції ДАБК м. Севастополя на виконання будівельних робіт № 1287 також свідчить копія ухвали Ленінського районного суду м. Севастополя від 12.05.2009 про закриття провадження у справі № 2-234/09 за позовом ОСОБА_1 до Фонду Комунального майна Севастопольської міської Ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про зобов’язання вчинити певні дії, а також з цивільний позов ОСОБА_1 від грудня 2007 року.
Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом задоволенню не підлягає, та вважає необхідним застосувати статтю 100 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками пропуску строків звернення позивача до суду.
Керуючись ст. 99, 100, 102, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправним дозволу, визнання відсутності відповідних повноважень, визнання протиправними наказу, акту та їх скасування, та скасування розпорядження залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва