ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
02.02.11Справа №2а-139/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідачів - Вишнякова С.В., довіреність № 45/416 від 11.08.2010
Зровка І.А., довіреність № 45/4 від 11.01.2011
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Чорноморського флоту Російської Федерації в особі Командувача Корольова Володимира Івановича
про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чорноморського флоту Російської Федерації в особі Командувача Чорноморським флотом Російської Федерації Корольова Володимира Івановича про визнання дій з видання наказу № 1425 від 07.12.2010 в частині звільнення за ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України ОСОБА_1 незаконними; скасування наказу № 1425 від 07.12.2010 в частині звільнення за ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України ОСОБА_1; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 175 Центру морської і фізичної підготовки флоту Чорноморського флоту Російської Федерації; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4500,00 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
Ухвалою від 17.01.2011 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
У попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача, надали письмові заперечення на позов, наполягали на закритті провадження у справі, оскільки спір не є публічно-правовим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Пунктом 6 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У пункті 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України наведено визначення терміну "публічна служба", що вживається в цьому Кодексі, - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Як встановлено у попередньому судовому засіданні позивач з 14.04.2010 перебував у трудових відносинах з військовою частиною 40702 Міністерства оборони Російської Федерації, займаючи посаду начальника 175 центру (морської та фізичної підготовки), та був прийнятий на цю посаду на підставі трудового договору. Вказана посада на відноситься до державної служби, а також військової служби.
Отже, суд дійшов висновку, що спір виник із трудових відносин і не пов'язаний із проходженням публічної служби, а тому має розглядатися загальними місцевим судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 3 частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що даний спір має вирішуватися відповідним місцевим судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною третьою зазначеної статті повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 3 частини першої статті 121, п. 1 ч. 1 ст. 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі № 2а-139/11/2770 за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського Флоту Російської Федерації в особі командувача Корольова Володимира Івановича про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва