Справа № 2-388/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

01.03.2011 року                                                            м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

          головуючого –судді -     Троян Н.А.

          при секретарі –                Смиковій Ю.В.

           позивача -                         ОСОБА_1

           представника позивача –ОСОБА_2

           відповідача -                      ОСОБА_3

           представника  служби у справах дітей –ОСОБА_4

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Треті особи: Сектор  громадянства і реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ (по обслуговуванню м. Нікополь та Нікопольського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області,   служба у справах дітей Нікопольської райдержадміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини без згоди батька, суд                       

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду із позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини без згоди батька. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 25 листопада 2006 року по 17 грудня 2008 року.

           Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з нею. Вона матеріально утримує та належним чином піклується про здоров”я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

          Відповідач участі у вихованні сина не приймає, аліменти належним чином не сплачує, має заборгованість по аліментам.

          Її батько –ОСОБА_6, постійно проживає та працює в  Російській Федерації, Він постійно запрошує її та онука до себе в гості. Вона має намір  разом з сином відвідати батька в Росії та відпочити. Батько надає їй значну фінансову допомогу і вона матиме можливість оздоровити сина, забезпечити його необхідним.

         Незважаючи на її прохання, її колишній чоловік  безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України, не аргументуючи при цьому свою відмову. Вважає, що відмова її колишнього чоловіка і батька дитини, шкодить інтересам дитини і просить дозволити виїзд сина без згоди батька.

         В судовому засіданні позивач уточнила свої вимоги і просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України на три місяці.

         Відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив, що не вважає необхідним виїзд сина до Росії до батька позивача. Якщо дідусь хоче бачитися з онуком, то хай сам приїздить до України. Син ходить у дитячий садочок і вважає, що не має потреби його від цього відривати. Вважає, що він може не побачити дитину.

          Вислухавши сторони, представника позивача, представника служби у справах дітей Нікопольської  райдержадміністрації, який не заперечував проти задоволення позову, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  на підставі п.2 ст.4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України”  від 21.01.1994 року п.п. 5, п.2-2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМ України від 27.01.1995 року з подальшими змінами, Декларації прав дитини, підлягають задоволенню.

          Як встановлено в судовому засіданні сторони перебували у шлюбі з 25 листопада 2006 року по 17 грудня 2008 року ( а.с.5).

           Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Дитина проживає з  матір”ю і знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою селищної ради  (а.с.8).  Згідно довідки ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції відповідач має значну заборгованість по сплаті аліментів (а.с.15).

           Батько позивача –ОСОБА_6, мешкає в селищі під Москвою, працює, має постійне місце проживання (а.с.7,16-19).

           Заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях і безпідставні. Суд вважає, що  батько позивача, як і батьки відповідача, мають однакове право на спілкування з онуком та участь у його вихованні.

           Суд вважає, що в даному випадку виїзд дитини з матір”ю за межі України не суперечить інтересам дитини і не порушує прав відповідача як батька дитини.

           Суд вважає, що вимоги позивача про негайне допущення рішення в частині оформлення документів на тимчасовий виїзд за межі України не ґрунтуються на законі, та не передбачені ст..367 ЦПК України.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 213,215 ЦПК України, 10,11,14,15,212,213-215,217 ЦПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

          Надати дозвіл ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на виїзд за межі України –до Російської Федерації разом з матір”ю ОСОБА_1 і в її супроводі без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 на три місяці продовж року.

           В іншому відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту  проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.  

Суддя:Н. А. Троян