Справа № 2-а-358/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22.02.2011 р. Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області   Зеленська  В.  І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов"язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсіі особі, якій встановлено статус"дитина війни" ,

                                                в с т а н о в и в.

02.02.2011 року позивачка  звернулася в суд  з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Славутському  районі  та  місті  Славута Хмельницької  області про визнання неправомірною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання здійснити  нарахування та  виплату недоплаченого щомісячного підвищення до  пенсії особі, яка має статус дитина війни,   відповідно до  ст.6  Закону  «Про  соціальний захист  дітей  війни» за період  з серпня 2010 року по січень 2011 року і до набрання законної сили постановою суду. В позовній заяві зазначає, що вона перебуває на обліку у відповідача як дитина війни, однак отримує підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж  встановлено Законом. У зв’язку із викладеним просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії  дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни“ з серпня 2010 року по січень 2011 року і до набрання законної сили постановою суду.  

03.02.2011 року судом відкрите скорочене провадження по справі та відповідачу надано строк для подачі заперечень проти позову.

Письмових заперечень відповідача проти позову не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суддя вважає, що позов слід задоволити частково з таких підстав.  

Відповідно до   ст.1  Закону  України  «Про соціальний  захист    дітей   війни» дитина війни - це особа,  яка є громадянином України та  якій  на час закінчення  (2  вересня  1945 року)  Другої  світової  війни    було менше  18 років.

Судом  встановлено,  що  позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України,   станом на 2  вересня 1945 року їй було менше  18 років, а отже вона   має статус дитини війни.

Згідно із ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист    дітей   війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2010 році та січні 2011 року в законодавчому порядку будь-які обмеження щодо дії ст.. 6 цього Закону не встановлювалися.

Суддею встановлено, що у  2010  році управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута виплачувало дітям війни  підвищення до пенсії у фіксованому розмірі по 49 грн 80 коп. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Проте, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»суперечать вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже не підлягають застосуванню.

Критерієм обрахунку підвищення до пенсії, яке підлягає нарахуванню та виплаті дітям війни, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».   

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» повинен застосовуватись розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  Іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не встановлено.

Вимогами  ст. 7 Закону  України  «Про соціальний  захист дітей війни» передбачено, що  фінансове  забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється  за рахунок коштів  Державного  бюджету  України.

Відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону «Про соціальний  захист дітей війни», не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (  Рішення Європейського  Суду з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18 листопада  2005 року).  

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у  вказаному рішенні, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Отже, бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та м. Славута щодо  невиплати позивачці щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід визнати неправомірною та зобов'язати провести нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період в межах строку звернення до суду за захистом порушеного права з 01 серпня 2010  року  по 31 січня 2011 року  з урахуванням вже  проведених виплат.

Проте, суд не має підстав визнавати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов"язувати його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці на майбутнє. Тому вимоги про задоволення позову до дати набрання сили постановою суду задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158 - 160, 163, 183-2 КАС України,  

                                              п о с т а н о в и в.

Позов задовольнити частково.   

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення  пенсії за період з 01 серпня 2010  року  по  31 січня  2011  року  включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у  розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  з урахуванням вже  проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Протягом 10 днів з дня отримання копії постанови сторони можуть подати апеляційну скаргу у Вінницький апеляційний адміністративний суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя:В. І. Зеленська