28.02.2011
Справа № 22ас-254/2011р. Головуючий у першій
інстанції Левадко С.І.
Категорія 88 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Колбіної Т.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку, передбаченому ч.8 ст.1832 КАС України в місті Севастополі, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі про визнання бездіяльності противоправною, нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі та просив визнати бездіяльність останнього по сплаті не донарахованої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 20% противоправною, зобов’язати відповідач нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 20% за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач, як дитина війни має право на підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, однак за вказаний період часу він отримав підвищення до пенсії тільки на 10%.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 листопада 2009 року (з урахуванням ухвали Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 липня 2010 року про усунення описок) ухвалено визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року противоправною. На відповідача покладено зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 780 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності нормам матеріального права та ухвалення нового про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Зі справи видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с.5,6), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, якій у 2008 році мав наступні розміри: з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня 498грн.
У 2008 році відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Правильно оцінивши викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Такі висновки суду вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст.99 КАС України не суперечать.
Разом з тим, суд, визначаючи конкретну грошову суму, яка підлягає виплаті на користь позивача, не врахував, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми.
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив вказане порушення, і судове рішення є помилковим лише в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення в цій частині.
Керуючись 195, 196, 197, ч. 1 п. 2 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі – відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 листопада 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити.
Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі в частині ненарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі здійснити нарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Т.П.Колбіна
В.В.Саліхов