28.02.2011
Справа № 22ас-231/2011р. Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 87 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Колбіної Т.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку, передбаченому ч.8 ст.1832 КАС України в місті Севастополі, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання дій неправомірними та проведення нрахування і виплати державної допомоги по догляду за дитиною,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя, у якому просила визнати противоправною бездіяльність відповідача, стягнути з останнього на її користь невиплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 2008 року по 2009 рік у розмірі 6 306 грн. 71 коп., зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя сплачувати в подальшому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не врахував положення ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та керувався нормативно-правовими актами, які визнані неконституційними, що обумовило нарахування допомоги в розмірі, меншому ніж встановлено законодавством.
Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Ухвалено визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо неперерахування щомісячної державної допомоги на дитину позивача з період з грудня 2008 року по травень 2010 року. На відповідача покладено зобов’язання призначити та виплатити ОСОБА_3 державну допомогу по догляду за дитиною за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року у розмірі 5 701 грн., та провести нарахування та виплату на користь позивача щомісячної державної допомоги по догляду за сином ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по травень 2010 року з розрахунку з 01.01.2010 року – 755 грн., з 01.04.2010 року – 767 грн. з врахуванням проведених виплат. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності нормам матеріального права та ухвалення нового про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 є матерю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія 1-АС № НОМЕР_1.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена позивачу як застрахованій особі у Фонді державного соціального страхування з 15 грудня 2008 року та виплачується щомісячно у розмірі 130 грн.
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які вступили в силу з 01 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Згідно з частиною 2 статті 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (із змінами та доповненнями), згідно пункту 22 якого відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками, з 01 січня 2009 року - 75 відсотками, з 01 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що виплачуючи позивачу у зазначений період допомогу у розмірі 130 грн., тобто у розмірі, встановленому новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідач діяв у відповідності до вимог закону, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у суду першої інстанції були відсутні
Враховуючи те, що фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене в справі рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись викладеним, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, 205, 207 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя - задовольнити.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2010 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання дій неправомірними та проведення нрахування і виплати державної допомоги по догляду за дитиною – відмовити
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Т.П.Колбіна
В.В.Саліхов