24.02.2011
Справа № 22ц-47/2011р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 25 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Колбіної Т.П., Саліхова В.В.,
при секретарі: Босенко О.Є.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника відповідача ЗАТ Страхова компанія „АХА Україна” – Толстенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” про стягнення страхового відшкодування, неустойки та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „Страхова компанія „АХА Україна”, у якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у зв’язку з невиплатою страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в сумі 19 915 грн. 64 коп., неустойку в розмірі 10 346 грн. 07 коп., три процента річних в сумі 829 грн. 71 коп. та моральну шкоду в сумі 4 500 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 15 квітня 2007 року стався страховий випадок, позивачем були своєчасно оформлені та надані відповідачу всі необхідні документи, однак останній строк надання відмови у виплаті страхового відшкодування пропустив, а тому повинен виконати свої зобов’язання за договором незалежно від обставин справи та сплатити на користь позивача страхове відшкодування, неустойку в розмірі 1% від суми зобов’язання за кожен день прострочення, а також 3% річних за невиконання грошового зобов’язання.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 грудня 2010 року з позивача на користь Ленінського районного суду м.Севастополя стягнути витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, і ухвалення нового про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у результаті дорожньо-транспортної події, що мала місце 15 квітня 2007 року, були задані пошкодження автомобілю марки ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_1, який являється об’єктом страхування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_2 (надалі договір страхування), укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ „Страхова компанія „АХА Україна” та пролонгованого 30 березня 2007 року(а.с.85,91-96).
На час виникнення цієї події, автомобіль позивача знаходився під керуванням ОСОБА_7, який діяв на підставі подорожнього листа, виданого орендарем цього автомобіля ТОВ «ОС Компонент», відповідно до Договору про оренду автомобіля, укладеного 01 січня 2007 року між ним та позивачем як фізичною особою.
Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач про передачу об’єкту страхування у користування іншій особі ні до ні після пролонгації договору страхування відповідача не проінформував, чим порушив п.5.4.2 умов страхування(а.с.89).
Договір оренди, на підставі якого була здійснена ця передача, у порушення вимог ч.2 ст.799 ЦК України нотаріально засвідчдений не був, отже в силу вимог ст.220 ЦК України має наслідки нікчемного договору та не породжує для його контрагентів будь-яких прав та обов’язків. Таким чином у даному випадку має місце порушення п.3.1.7 умов страхування, тобто управління транспортним засобом без правових підстав(а.с.85).
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення позовних вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь матеріальної шкоди, в тому разі суми неустойки та трьох процентів річних, оскільки відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, відповідач діяв у відповідності до договору страхування та умов страхування.
Залишаючи без задоволення вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що це не передбачено умовами договору страхування, укладеного між сторонами по справі.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Т.П.Колбіна
В.В.Саліхов