ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"09" березня 2011 р. Справа № 9/45-92
за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"
до Приватного підприємства "Ірома"
про визнання договору оренди будівлі недійсним
Суддя Соломка Л. І.
Представники:
від позивача: Сидун - юрисконсульт , довіреність № 5232-19 від 14.12.2010р.
від відповідача: ОСОБА_1 - адвокат, довіреність від 20.04.2010р.
Права та обов’язки учасникам судового процесу роз’яснено відповідно до ст.22 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Відповідно до ч 7 ст. 81-1 ГПК України здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди будівлі від 05.12.1996р., укладеного між Комерційним банком "Західінкомбанк" та Малим підприємством "Інкомсервіс", правонаступником якого є Приватне підприємство "Ірома" та стягнення з ПП "Ірома" безпідставно одержаних коштів по договору оренди будівлі від 05.12.1996р. в розмірі 1 422 345,20 грн.; судові витрати просить покласти на відповідача по справі - ПП "Ірома".
Свої позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що згідно рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі №06/31-92 визнано недійсним договір купівлі –продажу №4/12 укладений 04.12.1996р. між КБ "Західінкомбанк" та Малим підприємством “Інкомсервіс” та повернуто у власність банку нежитлове приміщення за адресою м. Житомир, вул. О.Ольжича, 9, рішення набрало законної сили з ухваленням постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010р.. отже, право власності на спірне приміщення від КБ "Західінкомбанк" до МП “Інкомсервіс” не переходило, тому МП “Інкомсервіс” не будучи власником нерухомості незаконно розпорядився даним нерухомим майном, уклавши договір оренди, умови даного договору суперечать вимогам цивільного законодавства.
За період з 1998 року по 2004 рік Банком на рахунки ПП "Ірома" було сплачено орендні платежі на загальну суму 1 422 345,20 грн. безпідставно, тому суми орендної плати підлягають поверненню Банку на підставі ч.2 ст. 208, ст. 216 ЦК України.
Нормативно свої позовні вимоги банк обґрунтовує ст.ст. 317, 319, 626, 628 ЦК України, ст.ст. 134, 207 ГК України.
У судовому засіданні 07.02.2011р. представником позивача подано копію листа направленого відповідачу - ПП "Ірома" за вих. №390-19 від 04.02.2011р. відповідно до вимог ухвали суду, а саме направлення додатків документів долучених до позовної заяви.
Відповідач - ПП "Ірома" у заперечені на позов від 03.02.2011р. позов ПАТ "Західінкомбанк" вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
позивач –"Західінкомбанк" ставить вимогу визнати договір оренди будівлі, що знаходиться в м. Житомир по вул. Пархоменка, 9 від 05.12.1996 року недійсним та стягнення з ПП „Ірома" сплачених по цьому договору 1 422 345,20 грн. орендних платежів, проте відповідач не погоджується з правомірністю цих вимог, особливо в частині повернення сплачених орендних платежів. Оскільки посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст.ст. 317, 319, 626,628 ЦК України та на ст.ст. 134, 207 ГК України, є формальним і не відповідає характеру спірних правовідносин та не узгоджується з предметом позову. Прямою нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин є ст.216 ЦК України, виходячи із змісту даної статті чітко вбачається, що в ній визначений конкретний суб’єктний склад правовідносин, які виникають у випадку визнання недійсним правочину, та подальших наслідків цього, це виключно сторони недійсного правочину. Крім того, ПП „Ірома" не був стороною ні визнаного недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 04.12.1996 року, ні договору оренди цієї будівлі від 05.12.1996 року, який позивач просить визнати недійсним у поданій позовній заяві. Виходячи з того, що ПП ПП „Ірома" є правонаступником МП „Інкомсервіс" в даному випадку не може бути підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу понесені ним збитки внаслідок неправомірних дій його попередника,оскільки це суперечить змісту ч.ч. 1, 2 ст.216 ЦК України, які не передбачають її розширеного тлумачення,зокрема допустимості покладення вищевказаного обов’язку на правонаступників або спадкоємців сторін недійсного правочину.
Другим обов’язковим елементом відповідальності, що, зокрема, полягає у поверненні іншій стороні грошових коштів, в разі недійсності правочину, як зазначається в ч.2 ст.216 ЦК України, є фактичне отримання цих коштів особою, яка притягується до відповідальності, проте, ПП „Ірома" коштів щодо оплати за оренду будівлі в м. Житомирі від ПАТ „Західінкомбанк" не отримувало, в договірних стосунках з позивачем щодо передачі йому в оренду вказаної будівлі не перебувало, а тому пред'явлення до підприємства позову, як в частині визнання зазначених в позовній заяві договорів оренди так і стосовно повернення орендної плати є повністю безпідставним з огляду також і на дану обставину. Також зазначає, що у ПП „Ірома" відсутні будь-які документи, які б підтверджували отримання орендних платежів МП „Інкомсервіс" (попередником ПП „Ірома") позивачу у 1998-2004 роках.
Також зазначає дане заперечення проти позову ПАТ „Західінкомбанк" одночасно вважати і як заяву відповідача - ПП „Ірома" про застосування судом при розгляді вказаної справи позовної давності, наслідком спливу якої є відмова у позові, а тому на підставі вище викладеного в позові ПАТ „Західнкомбанк"просить відмовити.
Представником позивача у судовому засіданні 09.03.2011р. подано додаткові пояснення до позовної заяви відповідно до якого не погоджується з запереченням представника відповідача, вважає, що обґрунтування викладеного у запереченні є безпідставним, виходячи з наступного:
Твердження про те, що банком пропущено строк позовної давності, спростовується тим, що банку стало відомо про наявність як договору купівлі –продажу так і оспорюваних договорів оренди з моменту призначення тимчасової адміністрації банку з 13.02.2009р., це вказується і в рішення господарського суд від 26.04.2010р., що долучено до матеріалів позовної заяви, а тому строк позовної давності спливає 13.02.2012р.
Посилання відповідача на те, що немає підстав для визнання недійсним договір оренди є також безпідставним, так як право власності від КБ „Західнкомбанк" до МП „Інкомсервіс" не переходило, а МП „Інкомсервіс" не було повноправним власником приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Олега Ольжича, 9 та не мало відповідного обсягу цивільної дієздатності. Отже, МП „Інкомсервіс" не будучи власником нерухомості, що знаходиться за даною адресою, всупереч вимогам ст. 317, 319 ЦК України, ст. 134 ГК України незаконно розпорядився даним нерухомими майном, уклавши договір оренди.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2011р. заперечує проти позову просить відмовити та застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 76 ЦК УРСР виходячи із статутних документів Банку. Крім того представником відповідача до матеріалів даної справи долучено Статут КБ „Західнкомбанк", затвердженого зборами учасників протокол №24 від 12.11.1999р.; зміни до статуту КБ «Скіфія -банк», зареєстрованого в НБУ 03.08.1995р.; зміни до статуту КБ «Скіфія -банк», зареєстрованого в НБУ 11.03.1993р.; копію постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. у справі №06/31-92; копію рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі №06/31-92.
Сторонами подано клопотання від 09.03.2011р. про розгляд справи у більш тривалий строк, ніж це передбачено ст. 69 ГПК України у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та зі зміною представника позивача, а також необхідністю надання додаткових доказів у справі.
Клопотання сторін задоволено судом.
Керуючись ст. 69, п.п.2, 3 ст. 77 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Продовжити строк розгляду справи до 17.03.2011р.
2. Відкласти розгляд справи на 17.03.2011р. на 10 год.30 хв.
3. Зобов'язати відповідача подати суду докази правонаступництва ПП "Ірома".
Попередити відповідачів про застосування штрафу за ухилення від виконання вимог ухвали суду, передбачені п.5 ст.83 ГПК України.
Суддя Л. І. Соломка