Справа № 1-616/09
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Саєнка Д.С., Дехтяренка Я.Г., прокурорів Суховолець У.А., Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Паламарчук Я.А., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, спеціаліста по роботі з клієнтами ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», прож. в АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ст. 286 ч. 1 КК України
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 17.10.2006 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, керував автомобілем "Фольксваген Гольф", держномер НОМЕР_1 та, рухаючись по вулиці Героїв Космосу в м. Києві, навпроти будинку № 1, порушив правила безпеки дорожнього руху і на пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, чим заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_3 17.10.2006 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем "Фольксваген Гольф", держномер НОМЕР_1, який належить його батьку - ОСОБА_5, рухався із швидкістю, приблизно 40-50 км/год., посередині правої сторони дороги, із сторони вулиці Рикова у напрямку бул. Л. Курбаса в м. Києві.
В цей час, по пішохідному переході, який розташований біля будинку № 1 по вулиці Героїв Космоса в м. Києві, зліва направо по ходу руху автомобіля "Фольксваген Гольф ", держномер НОМЕР_1, дорогу став переходити пішохід ОСОБА_1
Наближаючись до вказаного пішохідного переходу, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Фольксваген Гольф", держномер НОМЕР_1, проявив неуважність, чим порушив правила безпеки Дорожнього руху - не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, а саме: п. 18.1 ПДР, який зобов’язує водія, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого правою передньою частиною керованого ним автомобіля, скоїв наїзд на ОСОБА_1
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден м’яких тканин обличчя, закритого відламкового перелому у верхній третині діафіза правої малоберцової кістки із зміщенням уламків, закритого уламкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки із зміщенням уламків, саден м’яких тканин обох колінних суглобів, які згідно судово-медичної експертизу № 139/э від 2203.2007 ролу, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров’я).
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 269ат від 18.06.2009 року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля "Фольксваген Гольф", держномер НОМЕР_1
ОСОБА_3 повинен був керуватись вимогами п 18.1 ПДР України і він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом зазначених вимог ПДР України.
Порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв’язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, внаслідок чого були заподіяні ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України.
У судовому засіданні підсудний вину у скоєному визнав повністю, а цивільні позови - частково і пояснив, що дійсно 17.10.2006 року у зазначений час їхав на автомобілі «Фольксваген Гольф», держномер НОМЕР_1, по вул. Героїв Космосу в напрямку пр. Л.Курбаса м. Києва і, порушивши п. 18.1 ПДР, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 Тяжкість заподіяних йому тілесних ушкоджень як і висновки експертиз не оспорював.
Визнав заподіяння потерпілому матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн., немайнової - 1 000 грн.
При цьому, зазначив, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп’яніння, що повинно враховуватись при призначенні міри покарання та визначенні заподіяної йому шкоди.
Вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому діяння також повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 17.10.2006 року, приблизно о 18 годині він, напроти будинку № 1 по вул. Героїв Космосу м. Києва переходив на інший бік вулиці і був збитий автомобілем, яким керував підсудний.
З отриманими тілесними ушкодженнями був доставлений в лікарню, де проходив стаціонарно курс лікування.
Підтримав свої позовні вимоги і просив стягнути із підсудного матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн. і немайнової 50 000 грн.
Свідки ОСОБА_7 у судовому засіданні і ОСОБА_8 на стадії досудового слідства, пояснення якого проголошені судом у силу поважності причин неявки до суду, підтвердили факт скоєння 17.10.2006 року ОСОБА_3 наїзду автомобілем на ОСОБА_1, внаслідок чого той був доставлений до лікарні з отриманими тілесними ушкодженнями.
Місце, час та механізм скоєння діяння також підтверджуються протоколом огляду місця події (а.с. 18), схемою ДТП (а.с. 19), картою виїзду швидкої медичної допомоги (а.с. 26), протоколом огляду автомобіля (27-28), фототаблицями до нього (а.с. 29-35), протоколом додаткового огляду місця події (а.с. 37-39), схемою і фототаблицями до нього (а.с. 40-44), протоколами відтворення обстановки і обставин справи (а.с. 100, 102-103, 106-107), схемами та фототаблицями до них (а.с. 101, 104-105, 108), висновками експертизи № 139/э від 22.03.2007 року (а.с. 111-113), № 269ат від 18.06.2009 року (а.с. 125-132), згідно яких ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху -п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, внаслідок чого були заподіяні ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Зазначені докази по справі, пояснення підсудного, потерпілих, свідків, висновки експертів, у частині скоєння ОСОБА_3 інкримінованого йому діяння, на думку суду, відповідають дійсності, оскільки вони послідовні та несуперечливі між собою, повністю підтверджуються іншими доказами по справі, які суд відносить до числа достовірних.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, внаслідок чого були заподіяні ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
При обранні міри покарання підсудному, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки ним скоєного, особистість та характеристику, склад його сім’ї, стан здоров’я як самого підсудного, так і членів сім’ї, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 перед ДТП.
Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину, допомогу на досудовому та судовому слідстві встановленню істини по справі, у силу зайнятої позиції на свій захист, погашення частини матеріальної та немайнової шкоди, а обтяжуючих - не встановлено.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити покарання за ст. 286 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Позбавлення права керування транспортними засобами, на думку суду, не буде сприяти меті покарання та поставить сім’ю підсудного, а особливо близьких його родичів, у силу трудової діяльності ОСОБА_3, у скрутне матеріальне становище.
Заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1, з урахуванням його грубої необережності, на думку суду, в частині матеріальної шкоди, виходячи з їх суті, положень п.п. 6, 13, 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" № 3 від 31 березня 1989 p., ст. ст. 22, 1177, 1193 ЦК України та наданих суду доказів, підлягають задоволенню в об’ємі 1 000 грн.
Враховуючи викладене, вимоги ст. ст. 23, 1168 ЦК України, з урахуванням суті позовних вимог, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини підсудного, винної поведінки потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж, вказаний потерпілим розмір немайнової шкоди, що підлягає задоволенню, суд вважає необхідним встановити в 8 000 грн.
В решті ж заявлених вимог ОСОБА_1 до підсудного, в силу викладеного, необхідно відмовити.
Остаточному стягненню із ОСОБА_3, виходячи із оплати підсудним у ході судового слідства 1 000 грн. матеріальної і немайнової - 1 000 грн. шкоди потерпілому, на думку суду, підлягає лише 7 000 грн. моральної шкоди.
Витрати на проведення експертизи, лікування потерпілого, на думку суду, необхідно стягнути у повному об’ємі з підсудного, а речовий доказ по справі -автомобіль - передати власнику.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Міру запобіжного заходу залишити йому попередню - підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі - автомобіль «Фольксваген Гольф», державний номер НОМЕР_1 - передати власнику.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року нарощення, уродженця м. Києва, спеціаліста по роботі з клієнтами ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», прож. в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, прож в АДРЕСА_2 заподіяну немайнову шкоду у розмірі 7 000 грн., Київської міської клінічної лікарні № 6, р/р № 35423002001353 в УДК м. Києва, МФО 820019, код 25680355, витрати на лікування ОСОБА_1 у розмірі 1273, 02 грн., НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, на р/р 35226002000466, код 25575285, банк одержувача: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, за послуги експерта -608, 47 грн.
В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.