Справа № 1-595/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Помазан С. С., Саєнка Д.С., Дехтяренка Я.Г., прокурорів Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Шаповалова В.Г., потерпілої ОСОБА_11, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_10, розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червоноград Львівської обл., українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 раніше не судимого,  

за с 187 ч. 3 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с Анатоліївка, Нижньосірогозького району, Херсонської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_3 не маючого судимості згідно ст. 89 КК України,

за ст. 187 ч. 3 КК України

ВСТАНОВИВ:

09.04.2009 року ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, приблизно о 08 годині 45 хвилин, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло - квартиру АДРЕСА_1 застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, а також з погрозою застосування такого насильства, скоїли розбійний напад на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, яке належить останній та заволоділи ним, при наступних обставинах.

Так, на початку квітня 2009 року, ОСОБА_5 запропонував своєму знайомому ОСОБА_4 заволодіти чужим майном, що належить ОСОБА_12 повідомивши, що раніше працював у останнього вантажником і йому відомо, що у квартирі АДРЕСА_1 є багато цінних речей, оскільки останній працює на ринку «Святошинський» в м. Києві приватним підприємцем. На дану пропозицію ОСОБА_4 погодився, чим вступив з ОСОБА_5 в попередню злочинну змову.

Пізніше, ОСОБА_5, перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_4, розподіли між собою ролі, суть яких зводилась до того, що в ранковий час громадським транспортом вони прибудуть до будинку АДРЕСА_1 та піднімуться на площадку сходів між 8 та 9 поверхами і будуть там чекати поки громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийдуть з квартири в своїх справах.

А коли ОСОБА_11 буде повертатись за місцем свого проживання - квартиру АДРЕСА_1 вищевказаного будинку, то ОСОБА_4 приставить до шиї ОСОБА_11 ніж та заволодіє ключами від вхідних дверей вищевказаної квартири, після чого вони проникнуть у дану квартиру і заволодіють майном останньої.

Після розподілення ролей ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 стали вести спостереження за звичками громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і через декілька днів вирішили, що злочин вони будуть скоювати 09.04.2009 року.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_11 та діючи погоджено між собою, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 09.04.2009 року, приблизно о 08 годині, громадським транспортом прибули до будинку АДРЕСА_1, піднялись на площадку сходів між 8 та 9 поверхами і дочекались коли громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишили приміщення квартири АДРЕСА_1 вищевказаного будинку.

Продовжуючи знаходитьсь на площадці сходів між 8 та 9 поверхами, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, приблизно о 08 годині 40 хвилин помітили, що ОСОБА_11 повертається за місцем свого проживання.

В цей час, ОСОБА_4, діючи погоджено з ОСОБА_5, розташувався біля виходу з ліфтової кабіни та став чекати ОСОБА_11, а ОСОБА_5, перебуваючи в попередній злочинній змові, надів на обличчя шапку з отворами, знаходився на площадці сходів між 8 та 9 поверхами і спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки бути затриманими на місці скоєння злочину, попередити іншого підсудного.

09.04.2009 року, приблизно о 08 годині 45 хвилин, коли ОСОБА_11 піднялась на 8 поверх будинку АДРЕСА_1 та вийшла з кабіни ліфта, нічого не підозрюючи про злочинні наміри підсудних, то ОСОБА_4, діючи погоджено з ОСОБА_5, дістав з кишені невстановлений слідством предмет, схожий на ніж і, утримуючи його у правій руці, приставив до голови ОСОБА_11.

Погрожуючи застосуванням вказаного предмета він наказав віддати йому цінні речі, після чого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, схопив рукою ОСОБА_11 за шию та став душити її, вимагаючи при цьому передати йому ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.

Сприймаючи погрози ОСОБА_4 як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, ОСОБА_11 дістала з кишені одягу ключі від вищевказаної квартири та передала їх ОСОБА_5, який відразу відкрив вхідні двері квартири АДРЕСА_1 та проник в квартиру.

В цей час, ОСОБА_11, злякавшись за своє життя та здоров’я, стала чинити опір злочинним діям ОСОБА_4 та намагалась втекти від останнього. Тоді ОСОБА_4, з метою подолання, опору ОСОБА_11, застосовуючи насильство, рукою стиснутою в кулак, наніс удар в обличчя останньої, чим заподіяв їй сильний фізичний біл. Після цього ОСОБА_4, погрожуючи ОСОБА_11 невстановленим слідством предметом, схожим на ніж, заштовхав потерпілу у квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_5, тим часом, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_11 та діючи погоджено з ОСОБА_4, обшукував квартиру і став вимагати від потерпілої вказати місце, де в квартирі знаходяться гроші.

Коли ОСОБА_11 відповіла, що у неї немає грошей, то ОСОБА_5, застосовуючи насильство, рукою стиснутою в кулак, наніс 3 удари по голові потерпілої, чим заподіяв останній фізичний біль.

А ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном та обернення його на свою користь і особистого збагачення, перебуваючи у попередній злочинній змові з ОСОБА_5 та діючи погоджено з ним, став обшукувати кишені одягу ОСОБА_11, де виявив та заволодів мобільним телефоном «НОКІА 6131», вартістю 1 000 грн., у якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «ЛАЙФ» - 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 56 грн.

Продовжуючи знаходитись у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, діючи погоджено між собою, заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_11, а саме: грошима у сумі 4 800 грн. та 100 таїландських батів, а всього на загальну суму 5 881 грн. та 100 таїландських батів.

Після цього, ОСОБА_4, діючи погоджено з ОСОБА_5, зв’язали потерпілу липкою стрічкою «скотч» ноги і руки за спиною і з викраденим чужим майном з місця скоєння злочину втекли, а в подальшому - розпорядились майном ОСОБА_11 на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, а також з погрозою застосування такого насильства, скоїли напад на ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним, тобто своїми умисними діями скоїли злочин, передбачений ст. 187 ч. 3 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому їм злочині визнали повністю і підтвердили встановлені судом час, місце, обставини скоєння 9 квітня 2009 р. розбійного нападу на ОСОБА_11 з проникненням у житло та застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я і погрози такого насильства.

При цьому, кількість та вартість викраденого майна підсудні не оспорили, як і цивільний позов потерпілої.

Просили поблажливості при обранні міри покарання за скоєне.

Вина підсудних, окрім цього, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом доказів по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що 09.04.2009 року, вранці, поверталась за місцем свого проживання - квартиру АДРЕСА_1.

Коли вона вийшла з ліфта, то до неї підійшов підсудний ОСОБА_4, дістав ніж, приставив його до шиї і наказав віддати йому всі цінні речі та ключі від квартири. Потім схопив її руками за шию та став душити, вимагаючи віддати ключі.

Вона помітила підсудного ОСОБА_5, обличчя якого було сховано шапкою з отворами.

Сприймаючи погрози підсудного ОСОБА_4 як реальні, вона віддала підсудному ОСОБА_5 ключі від квартири і він пішов до квартири.

Вона намагалась втекти, однак підсудний ОСОБА_4 наздогнав її та вдарив рукою, стиснутою в кулак, по обличчю, а потім, погрожуючи фізичною розправою, заштовхав її в квартиру, де в цей час знаходився підсудний ОСОБА_5

Останній став вимагати вказати місце, де знаходяться гроші, однак вона відповіла, що грошей немає.

Після цього, ОСОБА_5 рукою, стиснутою в кулак, наніс їй 3 удари по голові, а ОСОБА_4 викрав з кишень її одягу мобільний телефон «НОКІА 6131», вартістю 1 000 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «ЛАЙФ» - 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 56 гривень.

Крім цього, з приміщення квартири підсудними було викрадено гроші в сумі 4 800 грн. та 100 таїландських батів.

Пізніше, вони зв’язали їй липкою стрічкою «скотч» ноги та руки і пішли з квартири. Через деякий час вона розв’язала руки та ноги і відразу зателефонувала ОСОБА_12, який викликав працівників міліції.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив ту обставину, що 9 квітня 2009 р. він пішов на роботу, а дружина залишилась по місцю мешкання.

Пізніше, подзвонила потерпіла і повідомила, що в квартиру АДРЕСА_1 де вони мешкають з дочкою, проникли підсудні і заволоділи майном.

Підтвердив встановлені судом обставини скоєння підсудними розбійного нападу, які стали йому відомі із слів дружини.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 10.04.2009 року її син - ОСОБА_5 приїхав з м. Києва і подарував їй мобільний телефон «НОКІА 6131» у корпусі рожевого кольору, пояснивши, що придбав його за 75 грн.

29.04.200.9 року до неї додому приїхали працівники міліції, які вилучили у неї даний мобільний телефон, пояснивши при цьому, що його було викрадено в м. Києві.

ОСОБА_8, допитана на досудовому слідстві у якості свідка, пояснення якої проголошені судом в силу поважності причин неявки до суду, підтвердила, що 07.04.2009 року протягом усього дня вона перебувала за місцем свого проживання і в вікно на подвір’ї будинку помітила двох раніше незнайомих їй молодих чоловіків -підсудних, які тривалий час спостерігали за навколишньою обстановкою та входом до під’їзду АДРЕСА_1. Через деякий час, коли вона вийшла з квартири у своїх справах, то побачила одного з підсудних на сходинковому майданчику між 2 та 3 поверхами, який спостерігав за навколишньою обстановкою.

Час, місце та механізм скоєння підсудними діяння також підтверджуються протоколом усної заяви про злочин (а.с. 18 т. 1), протоколом огляду місця події (а.с. 19-20, 22-24 т. 1), фототаблицями до нього (а.с. 21, 25-29 т. 1), явкою з повинною (а.с. 39 т. 1), протоколом пред’явлення особи для впізнання (а.с. 64 т. 1), протоколом огляду та вилучення (а.с. 131 т. 1), протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с. 185-192 т. 1), фототаблицями до нього (а.с. 190-192 т. 1), протоколами огляду предметів (а.с. 194, 195 т. 1), фототаблицями до них (а.с. 196-197 т. 1), згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, а також з погрозою застосування такого насильства, скоїли напад на ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним.

Пояснення підсудних, потерпілої та свідків, інші докази по справі, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони, в частині встановленого судом діяння, не суперечливі між собою, підтверджуються визнавальними поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та інших осіб, які суд відносить до числа достовірних.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про винність підсудних у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації їх дій за ст. 187 ч. 3 КК України, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, а також з погрозою застосування такого насильства, скоїли напад на ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном та заволоділи ним.

При обранні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міри покарання, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та характеристику підсудних, думку потерпілої щодо обрання їм міри покарання, склад їх сімей, стан здоров’я як їх самих, так і членів сімей,

Обставинами, що пом’якшують покарання, судом визнаються щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину підсудними, погашення матеріальної шкоди ОСОБА_11, відсутність будь-якої шкоди у потерпілої, а для ОСОБА_4, окрім цього, з’явлення із зізнанням, а обтяжуючих - не встановлено.

Враховуючи наведене, обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння та з урахуванням осіб винних, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудних, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 187 ч. 3 КК України - у виді позбавлення волі на 5 років з конфіскацією всього індивідуального майна, кожного.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

Речові докази по справі: мобільний телефон та гроші, які належать ОСОБА_11 -на думку суду, необхідно передати за належністю потерпілій, а липку стрічку -знищити.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обох, визнати винними за ст. 187 ч. 3 КК України і призначити їм покарання у виді позбавлення волі:

ОСОБА_4, з застосуванням ст. 69 КК України, - 5 (п’ять) років, з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.

ОСОБА_5, з застосуванням ст. 69 КК України, - 5 (п’ять) років з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.

Міру запобіжного заходу засудженим, до вступу вироку в законну силу, залишити попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДВП в м. Києві та Київській області.

Строк покарання засудженим рахувати з 30.04.2009 р. і в строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати період перебування в Святошинському РУ ГУ МВС України в м. Києві 29 квітня 2009 р.

Речові докази по справі: мобільний телефон «НОКІА 6131» в корпусі рожевого кольору, серійний номер НОМЕР_1, купюри номіналом 20 БАТ, серійний номер 2 G 6537682, 20 БАТ, серійний номер 1 J 7752124, 20 БАТ, серійний номер 6 С 0308966, 20 БАТ, серійний номер 6 Н 4067165, 20 БАТ, серійний номер 5 D 3145973, - передати потерпілій ОСОБА_11, а липку стрічку - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.