ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2011 р. cправа № 2a-102/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Калуського міськрайонного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Стасів О.В.
відповідача: ОСОБА_2 –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Калуського міськрайонного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 11 217,99 грн., -
ВСТАНОВИВ:
11.01.2011 року Калуський міськрайонний центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –позивач, Калуський міськрайонний центр зайнятості) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11 217,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", будучи зареєстрованим з 26.06.1997 року по 25.05.2010 року як фізична особа –підприємець, одночасно 02.02.2009 року зареєструвався в Калуському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна особа, внаслідок чого відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з березня 2009 року по лютий 2010 року в розмірі 11 217,99 грн.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, врученими відповідно до вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, в порядку статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснено виклик відповідача на судовий розгляд через засоби масової інформації за останнім відомим місцем його проживання (перебування) на території міста Калуша. Відповідач причини неявки суду не повідомив, правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що 02.02.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості, як такий, що шукає роботу, та якому 09.02.2009 року надано статус безробітного (а.с. 8, 9). При зверненні до Калуського міськрайонного центру зайнятості відповідач повідомив, що на час звернення до центру зайнятості він як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований (а.с. 9).
У вересні 2010 року позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що згідно даних обміну з виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області відповідач з 26.06.1997 року по 25.05.2010 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа. Одночасно з 02.02.2009 року, приховуючи факт реєстрації, перебував на обліку в Калуському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна особа та з березня 2009 року отримував допомогу по безробіттю. За період з березня 2009 року по лютий 2010 року відповідач протиправно одержував допомогу по безробіттю в розмірі 11 217,99 грн. (а.с. 8).
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
За змістом статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності –шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Закон України "Про зайнятість населення" визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно частини 4 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби –військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
У відповідності до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, влючаючи підприємців.
Частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку встановленому законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача покладено обов’язок, повідомити позивача про його реєстрацію як фізичної особи –підприємця, оскільки вказана обставина є такою, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а її наявність у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" є перешкодою у наданні відповідачу статусу безробітного.
Крім того, суд зазначає, що у заяві від 09.02.2009 року ОСОБА_2 повідомив позивача, що як суб’єкт підприємницької діяльності він не зареєстрований. В той час, як відповідно до даних державного реєстратора Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Калуської міської ради, які містяться в матеріалах справи, відповідач в період з 26.06.1997 року по 25.05.2010 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (а.с. 15).
Судом встановлено, що за період з березня 2009 року по лютий 2010 року відповідачу, як безробітному виплачено 11 217,99 грн. допомоги по безробіттю (а.с. 11).
Відповідно пункту 1 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року за № 7-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі –Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Згідно пункту 2 Порядку, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Відповідно пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі –центри зайнятості).
Згідно пункту 2 Порядку за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Як встановлено судом, позивач за наслідками розгляду акту за № 800 від 07.09.2010 року Калуського міськрайонного центру зайнятості про подання особою недостовірних відомостей про зайнятість в період перебування на обліку в центрі зайнятості та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оформлено наказ за № 211 від 08.09.2010 року, щодо повернення відповідачем виплачену допомогу по безробіттю за період з березня 2009 року по лютий 2010 року в розмірі 11 217,99 грн. (а.с. 10, 13). 13.09.2010 року відповідачу надіслано повідомлення про необхідність повернути кошти, яке ним отримано 15.09.2010 року (а.с. 16, 17).
Відповідач, в порушенні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не повернув позивачу незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 11 217,99 грн.
Частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушенні статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" протиправно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 11 217,99 грн. за період з березня 2009 року по лютий 2010 року, яка підлягає поверненню Калуському міськрайонному центру зайнятості –робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Калуського міськрайонного центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в розмірі 11 217 (одинадцять тисяч двісті сімнадцять) гривень 99 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 04.03.2011 року.