ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "02" березня 2011 р.                                                                        cправа № 2a-346/11/0970

 м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області –не з’явився

представника позивача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області –ОСОБА_1

відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 5 451,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 року прокурор Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 5 451,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статті 2 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, статей 1, 14 Закону України ‘‘Про оренду землі’’, статі 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’, статей 3, 5 ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’не сплачені в повному обсязі податкові зобов’язання за 2010 рік з орендної плати за землі державної та комунальної власності в розмірі 5 451,89 грн.

У судовому засіданні представник позивача, в інтересах якого заявлений позов, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податковому зобов’язанню підлягає стягненню в дохід бюджету.

Прокурор в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Повістки про виклик у судове засідання вручені відповідачу відповідно до вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач 27.03.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як фізична особа –підприємець, якому видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серії В02 за № 661756 від 27.03.2007 року (а.с. 16), та взятий на облік Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України ‘‘Про систему оподаткування’’, ‘‘Про плату за землю’’, ‘‘Про оренду землі’’та ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’в редакції чинній на час їх дії.

Закон України ‘‘Про систему оподаткування’’визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України ‘‘Про плату за землю’’визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

У відповідності до статті 1 Закону України ‘‘Про оренду землі’’ оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України ‘‘Про плату за землю’’визначає, що суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України ‘‘Про оренду землі’’ орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні встановлено, що 28.01.2010 року відповідачем подано декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов’язань на 2010 рік в сумі 10 453,73 грн.                         (а.с. 13) Даних зобов’язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий боргу з орендної плати за землю за 2010 рік становить 5 451,89 грн. (а.с. 8).

Закон України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов’язання відповідача визначені ним в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та які ним в повному обсязі не сплачені за                  2010 рік є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 11.09.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати в бюджет орендної плати за землю за період з 30.03.2010 року по 20.08.2010 року складено акт за № 2068/17/НОМЕР_1 від 11.09.2010 року, яким встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’в частині недотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі                    397,56  грн., сума якої затримувалась до сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с. 12).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акта позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за    № 0025771701/0 від 11.09.2010 року, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 198,78 грн., яке ним отримано 11.09.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 12).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’ не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням за № 0025771701/0 від 11.09.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції із орендної плати за землю в розмірі 198,78 грн. є узгодженими.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 році податкових зобов’язань нараховано пеню в розмірі 42,50 грн.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх  наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України,
діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того,  яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

  Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми “Ф1” за № 1/8 від 12.01.2010 року та податкова вимога форми “Ф2” за № 2/323 від 09.03.2010 року. Перша податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить підпис останнього (а.с. 15). Оскільки друга податкова вимога повернута поштовим відділенням, її було розміщено на дошці податкових оголошень (повідомлень), що підтверджується актом за № 4 від 18.04.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.  

У відповідності до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону податкова вимога вважається  надісланою  (врученою)  фізичній особі, якщо її вручено особисто такій  фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем  проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове  повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою  прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного   місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує  податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень,  встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.  При  цьому  день  розміщення  такої   податкової   вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 5 451,89 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується зворотною обліковою карткою платника податків і зборів, податковою декларацією за 2010 рік, актом перевірки від 11.09.2010 року за № 2068/17/НОМЕР_2, податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2010 року, а також першою та другою податковими вимогами від 12.01.2010 року та 09.03.2010 року відповідно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9-13, 15).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1,) в дохід бюджету податковий борг в сумі 5 451 (п’ять тисяч чотириста п’ятдесят одна) гривня                          89 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                       (підпис)                                                       Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 05.03.2011 року.