УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2011 р.справа № 2а-7767/09/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
при секретарі судового засідання: Потапові К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровградський кар”єр»
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 30.03.2010р. у справі № 2а-7767/09/1170
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровградської області
до
про Відкритого акціонерного товариства «Кіровградський кар”єр»
стягнення заборгованості
ВСТАНОВИЛА:
03 листопада 2009 р. Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді Кіровоградської області (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр»(далі по тексту –відповідач) заборгованість в сумі 71059 грн.04 коп. страхових внесків. \а.с. 2-4\.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7767/09/1170 а.с. 1\.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просить суд прийняти рішення у формі постанови про стягнення з відповідача на користь відповідача суму заборгованості по страховим внескам в розмірі 71059 грн.04 коп. .
18.03.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з частковою сплатою заборгованості у сумі 31228,6 грн., за період з 01.11.2009р. по 16.03.2010р./а.с.29/.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2010р. у справі № 2а-7767/09/1170 позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр»на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 39803,44 грн.. (суддя Яковлєв О.В..) \а.с. 35-37\.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески відповідачем нараховані за період з 01.06.2009р. по 31.08.2009р..
Відповідач –Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградський кар’єр», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу /а.с. 44-45/, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 30.03.2010р. у даній адміністративній справі, та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову щодо стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, відповідно до Інструкції № 21-1 від 19.12.2003р., підставою для стягнення заборгованості зі страхових внесків є вимоги, видані органом Пенсійного фонду. Однак, позивач як доказ існування заборгованості додав до адміністративного позову лише Розрахунки сум страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, а не видані відповідачу вимоги. З огляду на що, у позивача не було правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.
18.02.2011р. від представника позивача на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу за №27882, в котрому останній просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити за її необгрунтованості, а постанову суду першої інстанції по даній адміністративній справі- залишити без змін. Крім того, представник позивача просить суд розглянути справу за їх відсутністю.
Відповідач не забезпечив участь свого уповноваженого представника у судове засідання, повістка про дату, час та місце його проведення судом направлена вчасно, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутністю –не звертались. В матеріалах справи наявний конверт-повернення з адреси відповідача, з якого вбачається, що адреса у позовній заяві співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві і апеляційній скарзі \а.с.44\ , та адресою, зазначеною у Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України \а.с.5\.
Таким чином, відповідач про дату, місце та час проведення судового засідання - вважається повідомленою належним чином відповідно до ст.35 КАС України.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді є органом Фонду із статусом юридичної особи, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах міста.
Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградський кар’єр»зареєстроване як юридична особа та відомості щодо неї внесені до ЄДРПОУ (а.с. 5).
Відповідач зареєстрований в управлінні ПФУ м. Кіровограда, як платник страхових внесків.
Правовідносини, які виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»; Законом України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування»; Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р.
Збір до Пенсійного фонду є встановленим державою обов'язковим платежем, визначеним Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».
Відповідно до цих нормативних актів, на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в установлені строки та в повному обсязі.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює одному календарному місяцю.
Страхувальники зобов'язані перераховувати внески за ставками визначеними Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р., який вступив в силу з 29.07.1997 року, 32 %, починаючи з 30.03.2006 року за ставкою 32,3 %, починаючи з 01.01.2006 року -31,8 %, 01.01.2007 року -33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників до 01.01.2007 року -1-2 %, а з 01.01.2007 року -0,5-2 % утримання з найманих працівників.
Сума страхових внесків визначається у звіті, який повинен бути зданий до 20 числа кожного місяця року.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, у визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строки страхові внески відповідачем сплачені не були.
На підставі ст.ст. 18, 19, 20 пп.1 п.8 Розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим законом, та в розмірах передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно з п.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
З матеріалів справи вбачається, що страхові внески відповідачем нараховані за період з 01.06.2009 р. по 31.08.2009 р., в результаті чого заборгованість склала 71059,04 грн., з яких : за червень 2009 року –18497,51 грн., за липень 2009 року -23214,29 грн., за серпень 29347,24 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості по страховим внескам. /а.с.6/.
Сума страхових внесків визначається у звіті, який повинен бути зданий до 20 числа кожного місяця року.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем частково сплачено суму боргу в розмірі 31228,6 грн., за період з 01.11.2009 року по 16.03.2010р..
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, відносно того, що підставою для стягнення заборгованості зі страхових внесків є вимоги, видані органами Пенсійного фонду, з огляду на таке.
Відповідачем зазначається, що порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначається Інструкцією затвердженою постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (надалі Інструкція №21-1)
Розділом 8 даної Інструкції визначається порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Пунктом 8.1. Інструкції визначається, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 8.2 Інструкції встановлено випадки, коли органи Пенсійного фонду надсилають вимоги про сплату недоїмки. До них відноситься такі випадки:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника
свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі спліти страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Із тексту розділу 8 Інструкції вбачається, що в випадку якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то органи Пенсійного фонду надсилають страхувальнику вимогу про сплату недоїмки.
Тобто, на думку відповідача, підставою для стягнення заборгованості зі страхових внесків є вимоги, видані органами Пенсійного фонду.
Позивач, як доказ існування заборгованості додав до адміністративного позову Розрахунки сум заборгованості страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за червень - серпень 2009 року, а не видані відповідачу вимоги.
Беручи до уваги зазначені відповідачем факти та норми чинного законодавства України, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку спірні правовідносини виникли в сфері пенсійного забезпечення та регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними нормами та мають вищу юридичну силу ніж Інструкція, затверджена постановою Пенсійного Фонду України, № 21-1 від 19.12.2003р..
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується положеннями ч.7 ст.64 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Ч.3,ч.8 ст.106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»зазначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної, виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач мав всі законні підстави для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості по несвоєчасно сплаченим до Пенсійного фонду України страховим внескам.
Колегія суддів приймає до уваги й ту обставину, що відповідач ані в суді першої інстанції ані в апеляційній скарзі на постанову суду від 30.03.2010р., не оспорював ні сам факт заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за червень-серпень 2009 року, ні суму заборгованості, яка складає –39 830,44грн.. Крім того, колегія суддів зважує на те, що ч.ч.3,8 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»були виключені Законом України №2464-У1 від 08.07.2010р., тобто законодавець не пов»язує обов»язковість страхувальника сплати заборгованості по страховим внескам з направленням останньому органом пенсійного фонду відповідної вимоги.
Також, колегія суддів не може погодитись з твердженням відповідача стосовно того, що у позивача була відсутня підстава звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки, оскільки позивач, як доказ існування заборгованості, додав до адміністративного позову лише Розрахунок сум заборгованості по страховим внескам на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування а не видані відповідачу вимоги, оскільки вони (твердження) спростовуються тим, що ні матеріали справи, ні в самому тексті апеляційної скарги відповідач не зазначає про те, що йому вищезгадані вимоги позивачем по справі взагалі не направлялись ( не вручались).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 30 березня 2010р. необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар’єр »
- залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010р. у справі №2а-7767\09\1170 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено –14 березня 2011р.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна