Головуючий у 1 інстанції - Моцний О.С.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2011 року справа №2а-6925/10/0543
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2010 року у справі № 2а-6925/10/0543 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки 2009 рік з 01.06.2010 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки в редакції ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено при здійсненні перерахунку пенсії застосовувати показник показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за попередній рік. Відповідач також зазначає, що у перерахунку пенсії позивачу було відмовлено у зв’язку з відсутністю двох років страхового стажу, яке обумовлено несплатою підприємством ВП «Шахта Курахівська «ДП Селидіввугілля»» страхових внесків за період з 01.02.2009 року по 10.05.2010 року. Також апелянт посилаються на те, що позивачем не використано право, надане Порядком № 16-6 на оскарження рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії протягом одного місяця, що в свою чергу відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволені позову.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії у відповідності зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, починаючи з 01.06.2010 року. Вимоги мотивував тим, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, продовжуючи працювати, та отримує заробітну плату, з якої сплачує страхові внески.
У червні 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до вимог вищезазначеного закону. Рішенням відповідача у перерахунку пенсії було відмовлено у зв’язку з відсутністю у позивача двох років страхового стажу, яке обумовлено несплатою підприємством ВП «Шахта Курахівська «ДП Селидіввугілля»» страхових внесків за період з 01.02.2009 року по 31.05.2010 року.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Після визнання неконституційними окремих положень Закону № 107-VI Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, на теперішній час діє редакція Закону № 1058-IV в редакції станом на 9 липня 2007 року.
Так, частина четверта статті 42 Закону № 1058-IV визначає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що право на перерахунок пенсії пов’язується зі спливом двох календарних років з моменту призначення або попереднього перерахунку пенсії але при його проведенні враховується набутий за цей час страховий стаж.
Крім того, судом встановлено, що з позивача за період з 01.02.2009 р. по 31.05.2010 р. утримувались страхові внески до Пенсійного фонду, а наявність у роботодавця заборгованості по їх сплаті до Пенсійного фонду не можу бути підставою для реалізації позивачем свого право на проведення перерахунку пенсії.
Колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяв необґрунтовано і його рішення є протиправним.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Тобто, Законом, враховуючи можливість вибору, гарантовано реалізацію права позивача на перерахунок і отримання пенсії у розмірі, який є найбільшим, або виходячи із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Таким чином, абз.3 частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV регулює лише визначення права враховувати (або не враховувати) для обчислення розміру пенсії при її перерахунку заробітну плату працюючого пенсіонера під час набуття додаткового страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, не обмежуючи при цьому можливість (і необхідність) застосування інших норм цього закону при здійсненні перерахунку пенсії.
Далі, сам термін «перерахунок пенсії» за своїм змістом включає необхідність її обчислення. Окремого порядку обчислення пенсії при її перерахунку Законом № 1058-IV не встановлено, тому слід застосовувати загальні положення цього закону, зокрема, при її призначенні.
Єдиною нормою, яка визначає порядок розрахунку заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії, є стаття 40 Закону № 1058-IV, на яку є посилання і в частині 4 ст. 42 цього Закону.
Відповідно до її положень, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць(Кз+Кз+Кз+...+Кз);
1 2 3 n
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії Законом № 1058-IV встановлена необхідність застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Відтак, при зверненні за перерахунком пенсії у працюючого пенсіонера є право на застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Щодо посилань апелянта на те, що підприємством на якому працює позивач несвоєчасно сплачуються страхові внески, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обов’язок щодо сплати страхових внесків покладено на роботодавців, а тому позивач не може нести відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків підприємством, на якому він працює.
Посилання апелянта пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. ст.. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалі справи вбачається, що рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем було винесено 25.06.2010 року, а з позовом позивач звернувся 27.10.2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2010 року у справі № 2а-6925/10/0543 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів