ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВИРОК
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі ОСОБА_1
місто Запоріжжя
2 березня 2011 року №11-369
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Бараненко Л.Я. - головуючого, Шпоньки В.П. –доповідача, Яцуна С.Б.,
за участю прокурора Копєйкіна Д.С., засудженого ОСОБА_1 та його захисника –адвоката ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в Запорізькій області, Запорізькому районі, селі Бєлєнькоє і там же проживаючого по АДРЕСА_2, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.310 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, за ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі і за сукупністю цих злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України із застосуванням ст.75 КК України, остаточно на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, який тримався під вартою з 6 вересня 2010 року змінено в залі суду на підписку про невиїзд.
Питання про речові докази, судові витрати вирішені вироком відповідно до вимог ст.ст.81,93 КПК України.
Згідно з вироком, одного дня, у травні 2010 року, приблизно о 16 год., в місці свого проживання ОСОБА_1 надав приміщення ОСОБА_6 для незаконного вживання опію ацетильованого шляхом внутрівенної ін’єкції. Вчинивши цей злочин ОСОБА_1 продовжував незаконно вирощувати на земельній ділянці місця проживання 129 кущів коноплі, які він ще в березні 2010 року незаконно посіяв. 8 червня 2010 року працівниками міліції ці кущі коноплі у ОСОБА_1 були вилучені, що в перерахунку на суху речовину склало 2340 г особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу (марихуани).
Крім того, після вчинення злочинів, передбачених ст.ст.310,317 КК України, приблизно з 8 липня по 25 серпня 2010 року ОСОБА_1 незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) як для особистого вживання так і з метою збуту. Незаконно зберігаючи цей наркотичний засіб в місці проживання ОСОБА_1 незаконно перевіз і незаконно збув його:
25 серпня 2010 року, приблизно о 1100 год., на зупинці громадського транспорту «Роддом»по вулиці Чумаченко в місті Запоріжжі ОСОБА_7 за 100 грн. - 4,549 г. у перерахунку на суху речовину;
27 серпня 2010 року, приблизно о 1000 год., у дворі дому АДРЕСА_1, повторно, ОСОБА_8 за 100 грн. - 36,195 г у перерахунку на суху речовину.
Справу розглянуто згідно з положеннями статті 299 КПК України, при цьому, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи та розмірів судових витрат, допитав підсудного, який визнав себе винним у повному обсязі інкримінованих йому діянь та їх наслідках.
В апеляції, прокурор посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особі засудженого просить про скасування вироку в частині застосування ст.75 КК України і призначення ОСОБА_1 новим вироком покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Неправильність висновку суду щодо можливості виправлення засудженого без відбування покарання вбачає в тому, що він страждає опійною наркоманією і стоїть на обліку у лікаря нарколога (т.1 а.с.79), злочини, яких він вчинював є особливо тяжкими і розповсюдженими. Звертає увагу на те, що при призначенні покарання за ч.2 ст.307 КК України суд не навів мотивів незастосування конфіскації майна –покарання, передбаченого в санкції цього закону.
В запереченнях на апеляцію захисник вказує, що злочини передбачені ч.2 ст.307 і ч.2 ст.310 КК України не є особливо тяжкими виходячи з виписів ст.12 КК України. Засуджений характеризується позитивно (т.2 а.с.142), його мати страждає на тяжку хворобу, а його бабуся потребує постійного догляду. Звертає увагу на те, що в силу ст.77 КК України при звільненні засудженого від відбування покарання в силу ст.75 КК України конфіскація майна не застосовується. Просить апеляцію прокурора залишити без задоволення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції:
прокурор підтримав доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і просив скасувати вирок місцевого суду в частині застосування ст.75 КК України та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за сукупністю вчинених ним злочинів призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
засуджений ОСОБА_1 і його захисник просять вирок залишити без змін. Стверджують, що його виправлення можливе без відбування покарання. Посилаються на позитивну характеристику з місця проживання, необхідність надання допомоги хворій матері і бабусі. Свідченням того, що він став на шлях виправлення є намір працевлаштуватися. З цією метою він став на облік у відповідних органах працевлаштування, періодично відвідує нарколога.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляції суд апеляційної інстанції приймає рішення про скасування його в частині застосування ст.75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання. Одночасно, вбачаючи підстави до призначення основних покарань, нижче від найнижчих меж, встановлених в санкціях ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.317 КК України, тобто до застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд задовольняє апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції частково виходячи з такого.
Винність засудженого_у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.
Разом з тим, призначивши ОСОБА_1 покарання в межах санкцій порушених ним кримінальних законів суд безпідставно дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовуючи таке рішення суд послався на врахування тяжкості злочинів, дані про його особу, зокрема те, що раніше він не судився, хворіє на гепатит «С», хворобу матері та інвалідність баби, з якими він проживає однією сім’єю, щире каяття і сприяння розкриттю злочинів.
Одночасно, поза увагою суду залишилися такі фактичні обставини справи, як: вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України вже після порушення проти нього кримінальних справ і вручення йому відповідних постанов від 14 червня 2009 року (за ст.310 КК України), від 23 червня 2010 року (за ч.1 ст.317 КК України). Саме ці обставини справи свідчать про підвищену небезпеку обвинуваченого.
Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_1 своїх дій у матеріалах справи не має з урахуванням його злочинної діяльності в сфері незаконного обігу наркотичних засобів вже під час розпочатого досудового слідства. Крім того, щире каяття і сприяння у розкритті злочину не можна пов'язувати з наявністю доказів у справі, оскільки це пов'язане з суб'єктивним відношенням засудженого до скоєного. За матеріалами цієї справи ОСОБА_1 визнав вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.310 лише у зв’язку із виявленням на земельній ділянці його місяця проживання 129 кущів коноплі працівниками міліції. В цьому ж місці проживають його мати і баба, які своєчасно не припинили його діяльність по незаконному вирощуванні коноплі.
За таких обставин, застосування судом першої інстанції положень ст.75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання є неправильним. Тому, в цій частині вирок підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання призначення ОСОБА_1 покарань за злочини, які входять до сукупності злочинів так і за їх сукупністю, суд апеляційної інстанції виходить з того, що обставин, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_1 з урахуванням даних про його особу, хоча істотно і знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дають лише підстави до призначення йому основних покарань, нижче від найнижчої межі, встановлених в санкціях частин статей КК України ним порушених. Тому, основні покарання ОСОБА_1 за санкціями вчинених ним злочинів суд призначає із застосуванням положень ст.69 КК України.
За вказаними підставами суд задовольняє апеляцію прокурора частково, а заперечення захисника знаходить такими, які не ґрунтуються на матеріалах справи.
На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366, КПК України, апеляційний суд ухвалив:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня 2010 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.310. ч.1 ст.317 КК України і за сукупністю цих злочинів із застосуванням 75 КК України скасувати внаслідок м’якості.
Призначити ОСОБА_1 покарання:
за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України –позбавлення волі строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч.2 ст.310 КК України із застосуванням ст.69 КК України –позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
за ч.1 ст.317 КК України із застосуванням ст.69 КК України –позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю цих злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 остаточно призначити покарання - позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
До набрання вироком законної сили мірою запобіжного заходу ОСОБА_1 обрати підписку про невиїзд.
В решті цей вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через суд, який постановив вирок, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
судді
Шпонька В.П. Бараненко Л.Я. Яцун С.Б.