П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

                                                І м е н е м    У к р а ї н и

11.03.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Симаченко Л. І., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 розглянув справу про адміністративне правопорушення, в якій постановою судді Іршавського районного суду від 23 грудня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на шість місяців.

Як зазначено в рішенні суду ОСОБА_1   визнаний винним  у тому, що 24 листопада  2010 року об 11 – й  годині 5 хвилинах, керуючи автомобілем марки «Фольскваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись по вулиці Федорова  в м.  Іршаві, при виїзді з другорядної дороги  не надав перевагу для руху автомобілю  марки ВАЗ – 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням  водія ОСОБА_2, створивши аварійну ситуацію.

          В апеляції ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що зазначене правопорушення він не вчиняв, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону і  тому не може бути доказом його винуватості.  Судовий розгляд проведено з порушенням вимог ст. ст. 278, 268, 245 247 КУпАП, без допиту свідків, які були очевидцями події, про що він заявляв письмове клопотання.

Переглянувши справу в межах апеляції, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  перевіривши матеріали справи та додаткові документи, апеляційний суд вважає, що апеляція   ОСОБА_1 підлягає  задоволенню.

З постанови судді вбачається, що на обгрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1  суд послався на  відомості, що містяться в протоколі  про адміністративне правопорушення № 3543 від 24 листопада  2010 року. Однак, визнати даний протокол достовірним доказом не представляється можливим, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КпАП України. Зокрема, в ньому відсутні дані про  місце події, про напрямок руху транспортних засобів, назву  вулиці чи відрізок дороги, звідки  виїждав ОСОБА_1  та  який  зазначений в протоколі  як  другорядна дорога, назву вулиці, яка є головною дорогою, в ньому не вказано, які саме  пункти  Правил дорожнього руху були порушені  і в чому саме полягає створення аварійної ситуації відповідно до вимог ПДР.

Суд на ці недоліки при розгляді справи увагу не звернув, не вжив заходів для усунення  суперечностей   в поясненнях  учасників події та  в наданих суду документах; судове слідство провів упереджено, не вирішив питання щодо клопотання ОСОБА_1 про виклик і допит свідків; при  наявності неналежно оформленого протоколу про адміністративне  правопорушення не  повернув   справу   у відповідності до  вимог п. 2 ст. 278 КпАП України  органу, від якого вона надійшла, тобто допустив неповноту та необ’єктивність судового розгляду справи, що потягнуло за собою постановлення незаконного судового рішення.  

При розгляді справи в апеляційному суді автор протоколу про адміністративне правопорушення -  інспектор ВДАЇ  Іршавського району Матіко В. І.  не зміг пояснити відсутність необхідних даних, що стосуються події  в протоколі про адміністративне правопорушення, визнавши, що  відсутність цих даних позбавляє можливості достовірно  з’ясувати фактичні обставини  справи.

За таких обставин суд не може не прийняти  до уваги  пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, який знаходився в автомобілі  останнього в якості пасажира  про те, що  водій ОСОБА_1 не порушував  правил Дорожнього руху і не створював  небезпеку для руху будь – яких  транспортних засобів, в тому числі й автомобіля інспектора ВДАЇ – ОСОБА_2, які   матеріалами справи та дослідженими в суду доказами не спростовані.

Враховуючи наведене та відсутність допустимих і достатніх  доказів винуватості ОСОБА_1, апеляційний суд визнає доводи апеляції обґрунтованими  і  вважає, що  постанова суду про визнання  його винуватим за ч. 4 ст. 122 КУпАП  не може бути залишена  в силі.

Враховуючи вимоги ст. 294  КпАП України щодо повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги,  які  виключають можливість повернення справи на новий судовий розгляд або  органу, від якого вона надійшла,  апеляційний суд приходить до висновку про закриття провадження по даній справі.

Керуючись ст. ст. 247, 278, 294  Кодексу України про адміністративні  правопорушення, апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В :

Апеляцію  ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Постанову  судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1   про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на шість місяців скасувати, провадження у справі закрити  за відсутністю в  його діях  складу адміністративного правопорушення.

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області                                                                         Л. І. Симаченко.

Суддя: