Справа № 22-ц-821/2011    Головуючий у I інстанції – Требух Н.В.

Категорія –цивільна    Доповідач - Страшний М. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,

суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С.,

при секретарі:Вареник О.М.,

за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача Шамка О.Б., третьої особи ОСОБА_8,

   розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України її поруку, передбачену договором поруки № 133с/2006-п від 22.09.2006 р., що був укладений між нею та ВАТ „Мегабанк” для забезпечення виконання боржником ОСОБА_9 його зобов’язань по кредитному договору від 31.08.2006 р., посилаючись на те, що без її згоди було змінено розмір процентів за користування ОСОБА_9 кредитними коштами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано припиненою її поруку за договором поруки від 22.09.2009 р., укладеним між нею та ВАТ 2Мегабанк”, стягнуто з відповідача на користь позивача 46 грн. судових витрат.

          В апеляційній скарзі ПАТ „Мегабанк” просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що за договором поруки позивачка як поручитель поручається перед банком за виконання божником в повному обсязі всіх його обов’язків, що виникли з кредитного договору та будь-яких додаткових угод до нього. На думку апелянта, визначені УК України підстави припинення поруки застосовуються тільки в позасудовому порядку, а тому вимоги позивача про визнання поруки припиненою не відповідають встановленим законом способам захисту порушених прав. Апелянт також зазначає, що суд залишив поза увагою наявність спору, який вирішується в межах розгляду іншої справи, в якій ОСОБА_5 є одним із відповідачів за позовом про стягнення боргу на користь банку.

          Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що 31.08.2006 року між ВАТ „Мегабанк” та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір № 103с/2006 про надання останньому грошових коштів в сумі 110 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік з кінцевим терміном повернення 30.08.2026 року.

В забезпечення виконання взятих зобов”язань, що випливають з кредитного договору, 22 вересня 2006 року між ВАТ „Мегабанк” та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.

Згідно з п. 2.1.1 договору поруки від 22 вересня 2006 року поручитель ОСОБА_5 зобов’язалась відповідати перед кредитором за порушення боржником ОСОБА_9 зобов’язань за кредитним договором, а саме порушення кредиту, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно з умовами кредитного договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту, сплату збитків у зв’язку з неналежним виконанням боржником зобов’язань за кредитним договором.

Згідно з п. 2.4.1 договору поруки кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

          Жодним із учасників судового розгляду не заперечується, що 30 вересня 2008 року  між ВАТ „Мегабанк” та ОСОБА_9 була укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору № 103с2006 від 31.08.2006 р., відповідно до умом якої позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 13 % річних (а.с.51).

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порука позивачки припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки зміна розміру відсотків за користування кредитом відбулась без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

          Проте з таким висновком не можна погодитись з наступних підстав.

          Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

          У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

          Отже, порука є спеціальним заходом май          нового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов’язання.

          Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язані правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника та кредитором боржника. Частиною 2 статті 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

          Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

          Судом встановлено, що пунктом 2.1.1 договору поруки № 133с/2006 –п від 22.09.2006 р. визначено обсяг відповідності поручителя за кредитним договором № 103с/2006.

          Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

          Апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору, укладеного між ВАТ „Мегабанк” та ОСОБА_9, банк має право на зміну процентної ставки за користування кредитом у разі зміни облікової ставки Національного банку України.

          Відповідно до ч. 1 ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

          Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки із зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких додаткових умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою.

          Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що внесення змін до кредитного договору в частині зміни процентів змінило основне зобов’язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

          Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обгрунтованим, оскільки судом допущено порушення норм матеріального права. Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 324 ЦПК України, ст.ст. 553, 554, ч.1 ст. 559 ЦК України, апеляційний  суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” задовольнити.

          Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 лютого 2011 року скасувати.

          У позові ОСОБА_5 відмовити.

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення  і  може бути оскаржене  в  касаційному  порядку  до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: