ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "08" червня 2006 р. по справі № 8/37-92
За позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області,
м. Луцьк
До відповідачів: Виробничо –торгівельного приватного підприємства „Шанс”, м. Львів;
Державного підприємства Міністерства Оборони України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування”, м. Львів;
Закритого акціонерного товариства „Агроконтракт”, м. Луцьк;
Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі „Прайс”, м. Рівне
Про визнання договору купівлі –продажу, торгів на цільовому аукціоні від 19.05.2003 року недійсними.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:.
Від позивача : від МО України –н/з; від регіонального відділення Фонду державного майна України - Сініцина Л.М., довір. № 10 від 16.03.2006 року.
Від відповідачів: від ВТПП „Шанс” –н/з; від ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” –Карпій М.М., довір. № 5 від 04.01.2006 року, Кузик Г.Т., довір.
№ 265 від 17.05.2006 року; від ЗАТ „Агроконтракт” –Книш С.В., довір. № 10-05 від 17.05.2006 року; від Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі „Прайс” –н/з.
В судовому засіданні взяв участь: Сметанін С.А. –заступник військового прокурора Луцького гарнізону.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 29 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу. .
Суть спору: військовий прокурор Луцького гарнізону в інтересах позивача – Міністерства Оборони України та Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області просить визнати торги на цільовому аукціоні від 19.05.2003 року з продажу нежитлового приміщення універмагу загальною площею 1378, 7 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Луцьк, проспект Грушевського, 1 недійсними; визнати угоду купівлі – продажу нерухомості - нежитлового приміщення універмагу загальною площею 1378, 7 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Луцьк, проспект Грушевського, 1 недійсною з моменту укладення; застосувати двосторонню реституцію, внаслідок чого повернути нежитлове приміщення універмагу загальною площею 1378, 7 кв. м., що знаходиться за адресою :
м. Луцьк, проспект Грушевського, 1 державі в особі Верховної Ради України, а отримані внаслідок продажу кошти повернути ЗАТ „Агроконтракт”.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що продаж спірного приміщення, яке перебувало у державній власності згідно свідоцтва про право власності на приміщення універмагу, виданого 05.12.2002 року, відбувалось без участі регіонального відділення Фонду державного майна, з порушенням вимог чинного законодавства , зокрема, порядку відчуження і реалізації військового майна Збройних сил України, а отже, угода купівлі – продажу нерухомості, що є державною власністю, № б/н від 19.05.2003 року повинна бути визнана недійсною з моменту її укладення.
Представник МО України на підставі довіреності від 26.12.2005 року № 220/Д-561 у клопотанні ( вх. № 01-29/6966 за 25.05.2006 року ) позов підтримав у повному обсязі. Просив справу розглядати за відсутності представника МО.
Представник позивача - регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області у судовому засіданні при вирішенні справи поклалась на розсуд суду, пояснила, що участь Фонду державного майна України у реалізації майна МО не передбачена.
З матеріалів справи порушень порядку реалізації спірного майна не вбачає .
Відповідач - ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” у відзиві на позовну заяву № 667 від 18.05.2006 року та його представник в судовому засіданні вважає позовні вимоги безпідставними, пояснює, що спірне майно було державною власністю та закріплене за ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” на праві повного господарського відання, відчужувати дане майно відповідач мав право за погодженням з органом управління, яким є МО України, що й було зроблено ( майно відчужено на підставі дозволу Головного управління торгівлі Тилу МО України від 22.04.2003 року
№ 140/3/535 ). Договір купівлі – продажу майна від 19.05.2003 року укладався згідно наказу ФДМ України „Про затвердження Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю” від 22.09.2000 року № 1976 без будь-яких порушень чинного законодавства, а тому відсутні підстави визнавати його недійсним.
Відповідач – Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа „Прайс” у відзиві на позов від 15.05.2006 року № 048/048 та його представник у судовому засіданні позов вважає безпідставним, оскільки цільовий аукціон з продажу спірного приміщення , проведений 19.05.2003 року на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі „Прайс”, відбувся без будь – яких порушень вимог законодавства. Фонд Державного майна України, який на думку прокурора, повинен був організовувати та проводити аукціонні торги як суб’єкт приватизації, не має ніякого відношення до спірного майна. ДП „Управління торгівлі Західного Оперативного командування”, що здійснювало продаж цього майна, має право відчужувати об’єкти, що належать до основних фондів, лише за згодою органу, до сфери управління якого воно входить. В данному випадку це Головне Управління торгівлі тилу МО України. Права фірмі «Прайс» на проведення торгів майном, що перебуває у державній власності, надані угодою з Фондом державного майна України.
Відповідач - закрите акціонерне товариство „Агроконтракт” у відзиві на позовну заяву від 01.06.2006 року просить в задоволенні позову відмовити, оскільки дотримані всі вимоги та процедура щодо купівлі – продажу спірного приміщення. Посилання прокурора на положення Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” та Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, що затверджене Постановою КМУ № 1919 від 28.12.2000 року безпідставні, оскільки спірне майно не є військовим, було закріплено за ДП „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” на праві повного господарського відання, а тому правомірно відчужено на підставі дозволу Головного управління торгівлі Тилу МО України від 22.04.2003 року
Відповідач - виробничо –торгівельне приватне підприємство „Шанс” вимоги ухвал суду від 27.04.2006 року , 18.05.2006 року не виконав, витребувані судом документи не подав, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи суд дійшов висновку про відмову в позові. При цьому суд виходив з наступного.
19 травня 2003 року між виробничо – торгівельним приватним підприємством „Шанс”,
яке діяло від імені та в інтересах державного підприємства Міністерства Оборони України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” та закритим акціонерним товариством „Агроконтракт” був укладений договір купівлі – продажу нерухомості, що є державною власністю, № б/н, ( далі договір ), ( а. с. 10 ).
Згідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору ВТПП „Шанс” від імені довірителя – ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” продав ЗАТ „Агроконтракт” приміщення універмагу загальною площею 1378, 7 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Луцьк, проспект Грушевського, 1 ; нерухомість , яка належала державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності на приміщення універмагу, виданого 05.12.2002 року та знаходилась в оперативному управлінні ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування”, продавалась на підставі дозволу Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України від 22.04.2003 року та протоколу цільового аукціону, проведеного на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі „Прайс” від 19.005.2003 року ; вартість нерухомості згідно експертної оцінки, проведеної ТзОВ „Волинь-експерт”, складала 738 224 грн. 45 коп., в ході торгів продана за 1 590 000 грн. 00 коп.
Згідно ст. ст. 1, 2 , 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Статус військового майно набуває з моменту його надходження до Збройних Сил України та закріплення його за військовою частиною Збройних сил України.
Порядок відчуження та реалізації військового майна визначений Положенням „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, що затверджене Постановою КМУ № 1919 від 28.12.2000 року, згідно ст. ст. 3, 6, 8, 12 якого повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку. Рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. Витяги із затверджених переліків військового майна, яке може бути відчужено, надсилаються Міноборони до уповноважених підприємств (організацій) для організації ними його реалізації. Реалізація нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів.
Однак, згідно свідоцтва про право власності приміщення універмагу в м. Луцьку по
пр. Грушевського, 1 належить державі в особі Верховної Ради України (ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” ). Як вбачається з довідки Львівського обласного управління статистики № 753 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( а. с. 47 ) , п. 4.2 Статуту ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” ( а. с. 50 ), про що зазначає і відповідач - ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” у відзиві на позовну заяву № 667 від 18.05.2006 року та його представник в судовому засіданні, ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” має організаційно – правову форму „державне підприємство” і не є військовою частиною, закладом, установою чи організацією, яка фінансується за рахунок бюджету, а госпрозрахунковим підприємством. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь – які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.
За таких обставин, спірне майно не є військовим, а тому положення Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” та Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, що затверджене Постановою КМУ № 1919 від 28.12.2000 року до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.
Відповідно до Статуту ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України.
Декретом Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15.12.1992 року № 8-92 розмежовано повноваження міністерств та Фонду державного майна України щодо управління майном підприємств, такі повноваження покладено виключно на міністерства. „Тимчасовим Положенням про Фонд державного майна України”, що затверджене постановою ВР України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ не передбачено право Фонду державного майна України та його регіональних відділень надавати згоду на відчуження майна державних підприємств, функції по управлінню майном яких надано відповідним міністерствам. З тим, що участь Фонду державного майна України у реалізації спірного майна не передбачена погоджується і його представник в судовому засіданні. Згідно листів ФДМ України від 13.11.1997 року, 09.06.2003 року, 19.11.2004 року ( а. с. 64, 65, 67 ) в Управлінні МО України знаходиться як військове, так і „звичайне” державне майно. Згідно із Законом України „Про правовий режим військового майна” військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Майно госпрозрахункових підприємств і організацій Міністерства оборони України до військового майна не належить і відчужується на загальних підставах. У відповідності до положень ст. 37 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить такому підприємству на правах повного господарського відання. Для вирішення питання відчуження майна державного підприємства МО України необхідно звертатись до Міністерства оборони України. Питання управління майном, що закріплене за державними підприємствами МО України, не входить до компетенції ФДМ України , а відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах ( через біржі, за конкурсом, на аукціонах ) у порядку, що визначається Фондом Державного майна України.
П. 4.4 Статуту ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” визначено право підприємства відчужувати засоби виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, за погодженням з органом управління майном, яким у даному випадку є Міністерство оборони України.
Реалізація нежитлового приміщення універмагу загальною площею 1378, 7 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Луцьк, проспект Грушевського, 1 здійснювалась на підставі дозволу Головного управління торгівлі Тилу Міністерства Оборони України від 22.04.2003 року
№ 140/3/535 ( а. с. 8 ), яке наділене відповідними повноваженнями на підставі наказу МО України від 14.09.1999 року № 281 ( а. с. 55 ) та п. 2.1 Положення про Головне управління торгівлі Тилу Міністерства Оборони України, затверджене наказом заступника Міністра оборони України по тилу – начальником тилу Збройних Сил України від 13.10.1999 року № 118 ( а. с. 56 ).
Судом взято до уваги пояснення відповідачів про те, що продаж спірного майна здійснювався відповідно до наказу Фонду державного майна України „Про затвердження Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю” від 22.09.2000 року № 1976, Закону України „Про товарну біржу” за „Правилами проведення прилюдних біржових торгів майном, що перебуває в державній власності”, що затверджені рішенням біржової ради Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі „Прайс”. Твердження прокурора про відсутність у місцевій пресі, інформаційних бюлетнях інформації про відчуження спірного приміщення, що позбавило можливості інших потенціальних учасників прийняти участь в аукціоні , спростовується доказами ДП МО України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування” ( оголошення про продаж магазину в м. Луцьку по пр. Грушевського. 1 в газеті „Віче” від 21.11.2002 року № 47 а. с. 68 ).
Звіт щодо реалізації нерухомого майна, зокрема приміщення універмагу, за 2003 рік подано МО України і жодних претензій щодо його реалізації від МО України не надходило.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Прокурором та позивачами не доведено належність спірного майна до військового, а отже, прокурор у позовній заяві безпідставно посилається на положення Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” та Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, що затверджене Постановою КМУ № 1919 від 28.12.2000 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області до виробничо –торгівельного приватного підприємства „Шанс”; державного підприємства Міністерства Оборони України „Управління торгівлі Західного Оперативного командування”; закритого акціонерного товариства „Агро контракт”;
Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі „Прайс” про визнання договору купівлі –продажу, торгів на цільовому аукціоні від 19.05.2003 року недійсними відмовити.
Суддя А.М. Кравчук
Повний текст рішення
підписаний 09.06.2006 року