1-179/11  

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року                                            Коростенський міськрайонний суд

                                                                      Житомирської області

в складі:           головуючого –судді                    Волкової Н.Я.

                        з секретарем                              Прокопенко Л.А.

                    за участю прокурора                    Лисич Л.Ю.

                    захисника                                   адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с.Каленське Коростенського району Житомирської області, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1 зареєстрованого: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст.121,ч.1  КК України,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :  

Підсудний ОСОБА_2 14 липня 2010 року близько 23.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  в будинку АДРЕСА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс два удари кулаком руки в обличчя потерпілій ОСОБА_3 та ногою наніс один удар в лівий бік ОСОБА_3, заподіявши останній тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у виді розриву селезінки, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею.

ОСОБА_2 свою вину не визнав та показав, що 14.07.2010 року  був в гостях у свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Там же була і потерпіла ОСОБА_3, з якою він співмешкав. Всі разом вживали алкогольні напої. Потерпіла пішла додому раніше, а він прийшов десь о 23-ій годині та побачив, що та вже спала, а в області її брови був синець. Намагався її розбудити, потім вирішив, що вона, будучи п’яною, могла десь вдаритись. Ніяких ударів їй не наносив і не міг їх нанести, оскільки був дуже п’яним і ледь дійшов додому. Тому, будучи в стані сильного алкогольного сп’яніння, фізично не був у змозі наносити потерпілій удари. Вважає, що потерпіла його обмовила, щоб отримати гроші на лікування. До цього відносини між ними були нормальними.

До показань підсудного суд відноситься критично та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності та оцінює в сукупності з іншими доказами по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що 14.07.2010 року приїхала в с.Зубівщина, де в неї свій будинок. Разом з нею проживав підсудний, який мав ключі від будинку. Ввечері вона пішла в гості до свідка ОСОБА_4, яка проживає по-сусідству. По дорозі вона зустріла ОСОБА_2, якому повідомила  куди йде. В гостях у ОСОБА_4 святкували день народження її онука. Прийшов і ОСОБА_2, який приніс горілку. Вона раніше пішла додому, бо вранці мала намір  їхати до дочки, лягла відпочивати. Коли прийшов ОСОБА_2, то став говорити, щоб вона зібрала його речі.  Вона ж просила, щоб він зачекав до ранку, бо було дуже пізно. Тоді ОСОБА_2 стягнув її за руку з ліжка та вдарив в обличчя (в око та під губу), від  чого в неї з носу пішла кров. Вона просила його зупинитись, вмилась та сіла в іншій кімнаті. ОСОБА_6 знову підійшов до неї, почав тягнути та викручувати руку. Від болю вона присіла, а підсудний вдарив її ногою в лівий бік. Втратила свідомість, коли ж прийшла в свідомість, то була мокра від води. Вранці в будинок зайшла свідок ОСОБА_7 та побачила в неї на обличчі ушкодження. Пізніше приїхала донька з зятем та забрали її до себе. В боці боліло, а коли 23.07.2010 року вона втратила свідомість, то її забрали в лікарню та прооперували. Заяву про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності писати не хотіла, думала, що все владнається мирно, ніяких грошей в нього не просила та не вимагала. Його сестра відшкодувала їй 3000 гривень за лікування. До цього фізичне насильство до неї ОСОБА_6 не застосовував.

Свідок ОСОБА_8 показала, що потерпіла її мати. Коли вона вранці 15.07.2010 року не приїхала до неї, то вона стала телефонувати в село, щоб дізнатись, що сталось. Від ОСОБА_4 дізналась, що з матірю погано, та з чоловіком поїхала в село. Приїхавши, побачила, що мати лежала в ліжку, не могла піднятись, говорила, що в неї болить живіт. Були синці та обличчі. Вона забрала матір до себе. Вона їй розповіла, що її побив ОСОБА_6. Коли вона в ОСОБА_6 запитувала, що сталось, то він нічого не заперечував, а сказав, що таке буває та швидко поїхав велосипедом з дому.

Свідок ОСОБА_7 свідчила про те, що, зайшовши до ОСОБА_8 вранці 15.07.2010 року побачила в неї синці на обличчі, про що повідомила ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що 14.07.2010 року до неї в гості зайшла потерпіла, а пізніше –і підсудний. Вони святкували день народження її онука. Потерпіла говорила, що зранку поїде до дочки. Коли ж та не поїхала вранці в місто, то вона з ОСОБА_7 пішла до неї. Пробачила, що на обличчі ОСОБА_8 були синці, вона ходила зігнута та говорила, що болить в боці і що її побив ОСОБА_6.

Крім  показань потерпілої та свідків,  винність підсудного доводиться і дослідженими письмовими доказами, а саме: карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, в якій зафіксовано повідомлення з лікарні про надання медичної допомоги потерпілій, яку побив співмешканець (а.с.6), довідкою №4038, в якій зафіксовано наявність   на обличчі потерпілої двох гематом на обличчі (а.с.7), протоколом відтворення обстановки та обставин події, в якому зафіксовано відтворення потерпілою обставин події 14.07.2010 року (а.с.52-59), протоколом ставки віч-на-віч потерпілої та підсудного, в якому зафіксовані показання потерпілої, які вона давала в присутності підсудного щодо механізму отримання нею тілесних ушкоджень (а.с.90-91), висновком експерта №879 від 16.11.2010 року, в якому зазначені отримані нею тілесні ушкодження, визначена їх тяжкість,  термін (14.07.2010 року)  та механізм утворення (дія твердого тупого предмету, яким могли бути як рука чи нога іншої особи, так і інші не уточнені тверді предмети), зроблено висновок про малу імовірність отримання при падінні (а.с.92-93).

Таким чином, проаналізувавши всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази суд дійшов висновку про  винність підсудного в інкримінованому йому  злочині   та кваліфікує його дії, які виразились в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за ст.121,ч.1  КК України.  

Версія підсудного про отримання потерпілою тілесних ушкоджень через власну необережність та обмова його нею через бажання отримати від нього грошове відшкодування свого підтвердження в ході судового слідства не знайшли і на увагу не заслуговує, оскільки спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, а також і позицією потерпілої, яка з заявою про вчинення відносно неї злочину звернулась лише 05.11.2010 року (а.с.26) вже після порушення прокурором справи (а.с.1), в ході досудового та судового слідства давала тотожні показання, претензій матеріального характеру до підсудного не висувала, на суворому покаранні не наполягала.

Обставин, які   пом’якшують   покарання   підсудного,   не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує його   покарання,  є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.  

Підсудний ОСОБА_6 працездатного віку, по місцю проживання характеризується  посередньо, суспільно-корисною працею не займався, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин проти здоров'я особи), обставини справи, особу підсудного, його відношення до вчиненого, обтяжуючу  покарання обставину та відсутність пом’якшуючих, суд вважає, що його виправлення не можливо без ізоляції від суспільства, тому  обирає підсудному вид та розмір покарання в межах  санкції частини статті закону, який передбачає відповідальність за вчинений злочин, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення  ним  нових злочинів.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  -

З  А  С  У  Д  И  В :

          ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ст.121,ч.1  КК України, і призначити йому покарання  у виді  п’яти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обраховувати з 16 листопада 2010 року.

          Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній – взяття під варту.

          Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд  протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку  

          Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в  разі подачі апеляції  - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано .

Суддя: