Справа №2-1379/07 ПОСТАНОВА
21 травня 2007 року
Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючої - Талько О.Б., секретаря Мокренької О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної державної інспекції праці у Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом та пояснила, що з 1 вересня 2001 року працювала у відповідача на різних посадах, в подальшому обіймала посаду головного державного інспектора праці. Наказом від 24 січня 2007 року вона була звільнена із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки 23 січня 2007 року була відсутня на роботі з поважної причини, зокрема, внаслідок хронічного захворювання змушена була звернутися до лікаря за допомогою. Враховуючи вищезазначене, позивачка просить поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 2000 грн.
Оскільки грошові кошти знецінились внаслідок інфляції, при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка просила здійснити індексацію та нарахувати компенсацію втрати частини грошового доходу.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначивши, що страждає на хронічне захворювання і 23 січня 2007 року, приступивши до виконання трудових обов'язків, змушена була звернутися до лікаря. Від листка непрацездатності відмовилась, оскільки не бажала втрат матеріального характеру.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачка 23 січня 2007 року не вийшла на роботу, про що свідчить відсутність відповідного запису в журналі реєстрації виходу державних інспекторів праці на перевірки. Окрім того, перевіривши об'єкти, які мала перевіряти позивачка 23 січня 2007 року відповідно до графіку , з'ясувалося, що вона ці об'єкти не відвідувала. Щодо причин відсутності позиваки на робочому місці представник відповідача зауважив, що у нього виникає сумнів у достовірності медичних документів, копії яких надала суду позивачка.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
2
Зі змісту копії наказу №7-к від 24 січня 2007 року вбачається, що позивачка звільнена із посади головного інспектора праці на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогул, який мав місце 23 січня 2007 року.
У відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності працівника на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин справи і враховуючи відповідні докази із числа, передбачених ст.57 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що 23 січня 2007 року позивачка здійснювала перевірку ПЛ ОСОБА_2, під час якої в неї раптово погіршився стан здоров'я і позивачка змушена була звернутись до лікаря.
Дана обставина підтверджується показами свідка ОСОБА_2, яка пояснила, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не змогла закінчити проведення перевірки 23 січня 2007 року, і ОСОБА_2 разом з чоловіком відвезла позивачку до поліклініки для надання їй медичної допомоги.
З наявної в матеріалах справи копії довідки військово-медичної служби УСБУ в Житомирській області вбачається, що позивачка 23 січня 2007 року зверталася до лікаря, від листка непрацездатності відмовилась.
В подальшому позивачка перебувала на лікарняному з 27 січня 2007 року, що підтверджується копією листка непрацездатності ААН №390829 (а.с. 5).
Доводи представника відповідача про те, що здійснення позивачкою 23 січня 2007 року перевірки ПЛ ОСОБА_2 не входило до затвердженого графіку перевірок, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки представник відповідача не надав суду жодного доказу в підтвердження цього. Суд позбавлений можливості витребувати такі докази, оскільки, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, у територіальній державній інспекції праці відсутні належним чином затверджені графіки перевірок, які здійснювали державні інспектори праці у січні 2007 року.
Таким чином, на думку суду, позивачка 23 січня 2007 року була відсутня на роботі з поважної причини.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає звільнення позивачки необгрунтованим та поновлює її на посаді головного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Житомирській області. Одночасно суд, відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, стягує на користь позивачки 4099 грн. 31 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При обчисленні цієї суми суд виходить з наступних розрахунків: тривалість вимушеного прогулу становить 79 роб. дн. Заробіток позивачки за останні 2 місяці перед звільнення становив: у листопаді 2006 р. - 1001,52 грн., у грудні 2006 р. - 1281, 47 грн. ( а.с. 8). Тоді, середньоденний її заробіток становитиме 51 грн. 89 коп. (( 1001,52 грн. + 1281,47 грн.) :44 роб.
3
дн.). Сума середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу обчислюється: 51,89 грн. х 79 роб. дн. = 4099 грн. 31 коп.
Стягуючи вищезазначену суму суд вважає за доцільне зазначити, що присуджена до стягнення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не належить до заробітної плати, а є разовою виплатою, а тому не може бути об'єктом індексації та компенсації відповідно до Законів України « Про індексацію грошових доходів населення» та « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд задовольняє частково та стягує на корись позивачки 300 грн. При обчисленні цієї суми суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивачки та виходить із засад розумності та виваженості.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.40 п.4, 233,235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 6,7,17,159,160,163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Житомирській області з 24 січня 2007 року.
Стягнути з територіальної державної інспекції праці у Житомирській області на корись ОСОБА_1 4099 грн. 31 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути - 4399 грн.31 коп. ( чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять грн. 31 коп.)
Стягнути з територіальної державної інспекції праці у Житомирській області на корись держави 59 грн.50 коп. державного мита та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, однак підлягає до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах 1 місяця.
Постанова може -бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та в подальшому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.