Справа №     2-а-174/11     

ПОСТАНОВА

Іменем України

           04.03.2011року, суддя  Володарського районного суду Київської області    Моргун   Г.Л., розглянувши в порядку скороченого провадження    справу за адміністративним позовом          ОСОБА_1

до   Управління Пенсійного фонду України в Володарському району Київської області

про визнання відмови в перерахунку соціальної допомоги неправомірною та заобов”язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В :

          До Володарського районного суду в лютому 2011 року  звернувся  позивач з названим адміністративним позовом, в якому посилалася на те, що  він має статус „ дитина війни” і йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В даний час такі виплати йому провадяться у значно нижчому розмірі. Він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі з вимогою про виплату соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , однак  йому було відмовлено.

Позивач просить суд поновити строк звернення до суду. Визнати протиправним недоплату належних як дитині війни , сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 12 місяців 2010 року . Зобов”язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком , розрахованої відповідно до ст.28 Закону України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і виплатити як дитині війни суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2010 рік і до дати набрання сили Постановою суду.Стягнути судові витрати .

          Суддя оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини , дослідивши матеріали справи , заперечення надані відповідачем , приходить до висновку , що позов підлягає   до  часткового задоволення.

          Так,  по справі встановлено , що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1    ( а.с.4) , йому  призначено та він отримує пенсію по віку , що стверджено пенсійним посвідченням ( а.с.5) . Відповідно до довідки Управління Пенсійного Фонду у Володарському районі   позивачу встановлено статус  „ Дитина війни” , оскільки  відповідно до ст.1 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” –такою визнається особа , яка є громадянином України та на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової  війни йому було менше 18  років .  Не погоджуючись з розміром отримуваної допомоги, позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду  України в Володарському районі  із письмовою заявою провести перерахунок та виплатити недоотриману  державну соціальну підтримку дітям війни у відповідності до чинного законодавства, проте йому в задоволенні прохання відповідачем було відмовлено (а.с.7).

Представник відповідача у своїх запереченнях , що надійшли до суду 28.02.2011 року,  посилається на  те, що стаття 6 Закону України  „ Про соціальний захист дітей війни” , згідно якої пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, є такою що діє , але як видно зі змісту , дана норма не передбачає , яким саме органом , Пенсійним органом або іншим органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії. Крім того, позивач ставить питання в своїх  позовних вимогах про зобов’язання нарахувати на її користь недоплачену  щомісячну соціальну допомогу , виходячи з положень ст.28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , хоча законодавством  України не визначено поняття мінімальна пенсія за віком, як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” , а тому відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України  вирішити питання про реалізацію вказаного Положення можливо лише після внесення змін до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”. З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” було законодавчо врегульовано прийнятим 28.12.2007 року  Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107- VI, яким внесено зміни до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, де визначено , що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується  замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни. Згідно ст.14 Закону України   „ Про статус ветеранів війни , гарантії соціального захисту”, учасникам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. З метою збереження  рівня соціального захисту окремих категорій громадян обчислення соціальної допомоги, передбаченої Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „ Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян”. Крім того , відповідно до п.п.2,4 ст. 99 КАСУ позивач вийшла за межі позовної давності.  Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

         З цими запереченнями відповідача не можливо  погодитися з наступних підстав. При вирішенні даного  спору  необхідно застосовувати  норми  Конституції України, які є нормами прямої дії. Зокрема ,  ст. 19 ч. 2 Конституції України,  вказує, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивач є „дитиною війни”, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки „дітям війни”. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до „ дітей війни”. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є „ дітьми війни”.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

       Враховуючи вищевикладене, та погоджуючись з позицією позивача щодо порушення його права на отримання вищевказаної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Статтею 28 Закону України  „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  мінімальний розмір пенсії з 12 січня 2005 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , так відповідно до статті 52 Закону України „ Про державний бюджет на 2010 рік”  встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб , які втратили працездатність: з 1 січня - 695гривень,з 1 квітня -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1жовтня - 723гривень,з1грудня -734гривень. Статтею 21 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2011 рік” встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в  розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

          Відповідач у своїх запереченнях посилається на  Закон України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , де у п. 41 розділу ІІ Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  ст.6 викладено  у новій редакції , однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнано такими , що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже , оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то вважаю , що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Крім того ст.3 ч.2  Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  вказує , що державні та соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим законом , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України ,  при вирішенні даного спору слід керуватися  принципом законності , відповідно до якого органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах , в межах повноважень та у   спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони на підставі , у межах повноважень та у спосіб , визначений Конституцією  і Законами України .Таким чином, є всі правові підстави для визнання відмови Управління Пенсійним Фондом України у Володарському районі Київської області у перерахунку та виплаті державної соціальної підтримки дітям війни гарантованої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  починаючи з дня коли позивач дізнався про порушення свого право –протиправною , відповідно до ст.162 ч.2 КАС України яка передбачає , що у разі задоволення  адміністративного позову , суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання  його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу  постанову , яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових  відносин.  

Встановлені судом обставини справи вказують , що Управління Пенсійним Фондом України у Володарському районі Київської області повинно було нарахувати та провести виплату позивачу  державної соціальної підтримки дітей війни відповідно до ст.6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”  , де вказано, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна    допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не керуватися у своїх діях постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530. Встановлення загальним законом іншого розміру відповідних виплат , ніж це передбачено спеціальним законом , є звуження обсягу гарантій у розумінні ч.3 ст.22 Конституції України. У випадку зупинення правових норм спеціального закону іншим законом суди повинні вирішувати  питання щодо не застосування недійсної правової норми .

Позивач у своїх вимогах ставить питання про проведення перерахунку та виплати йому підвищення пенсії на 30 відсотків за 2010рік . Однак,  ст. 99 КАС України вказує , що  для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому вважаю , що проведення перерахунку та виплати  соціальної підтримки можливе починаючи з 09 серпня 2010 року   , взявши до уваги , що   позивач дізнався про порушене право ,  отримавши лист про відмову у перерахунку від відповідача 09 лютого 2011 року. Таким чином, позов підлягає  до часткового задоволення , тобто необхідно зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату соціальної доплати за період з 09 серпня 2010 року  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України  „ Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

          Відповідач  підлягає звільненню від сплати  судового  збору на  підставі  Декрету  КМУ «Про державне мито».

          Керуючись  ст.ст. 19,22,64,113,147,152 Конституції України , рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 –рп / 2008 , ст. 52 Закону України „ Про державний бюджет на 2010 рік” , ст. 21 Закону України „ Про Державний бюджет на 2011 рік” , ст.ст. 1, 3, 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „ Про загальнообов’язкове  пенсійне страхування”,   ст. ст.2 ,4, 6, 7, 8, 9, 10,  17, 99,  158, 159, 160, 161 –163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов  ОСОБА_1 про визнання відмови в перерахунку соціальної допомоги неправомірною та заобов”язання вчинити певні дії –задоволено частково .

Визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України в Володарському району Київської області  в перерахунку державної соціальної підтримки дітям війни , передбаченої статтею 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” ОСОБА_1 – протиправною..

Визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України в Володарському району Київської області  в перерахунку державної соціальної підтримки дітям війни , передбаченої статтею 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” ОСОБА_1 – протиправною..

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною обчислюється з моменту отримання копії постанови.

     Апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього  Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Суддя

Володарського районного суду Київської області
Г.Л. Моргун