Справа №295/13886/13-к

Категорія  3

1-кп/295/189/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в колегіальному складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013060170000697 від 07.06.2013 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, непрацюючого, інваліда 2-ї групи, одруженого, маючого неповнолітню дитину, проживавшого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.12.2002 Апеляційним судом Житомирської області за ст. 115 ч. 2 пп. 4, 6, ст. 187 ч. 4 КК Кураїни на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.05.2012 року відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України звільнений за хворобою;

засудженого 17.02.2023 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.1,6,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна,

по обвинуваченню за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

07.06.2013 року близько 1 години 30 хвилин ОСОБА_10 разом з ОСОБА_14 , на автомобілі останнього - «ВАЗ-21093» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули у невстановлене слідством місце в районі гідропарку м. Житомира, де стали вживати наркотичні засоби.

Після вживання наркотичних засобів, у ході розмови, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ними відбувся словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_10 , що образився на висловлювання ОСОБА_14 , виник злочинний намір на його умисне вбивство.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, зі значною силою прикладання наніс декілька ударів металевою частиною сокири по голові, кінцівках та грудній клітці ОСОБА_14 і таким чином умисно вбив його.

Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми – масивної рани волосяної частини голови, багатовідломкуватого перелому кісток склепіння та основи черепа з руйнацією речовини головного мозку.

Під час умисного вбивства ОСОБА_14 . ОСОБА_10 спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянці чола справа на кордоні волосяної частини голови, проникаючої до лобної кістки з лінійним ушкодженням зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки, масивної рани в тім`яній ділянці волосяної частини голови справа з багатовідломкуватим переломом кісток склепіння черепа, з переходом множинних ліній перелому на основу черепа, з ушкодженням та руйнацією речовини головного мозку, які є смертельними та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Крім того, під час умисного вбивства ОСОБА_14 . ОСОБА_10 спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді: синців на обличчі, крововиливу у кон`юнктиву правого ока, зіркоподібної рани безпосередньо над переніссям, синців в ділянці грудної клітки справа по передній поверхні, тильної поверхні правої кисті, саден тильної поверхні правої кисті, синці в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні, садна задньої поверхні в проекції правого ліктьового суглобу, синця в проекції передньої поверхні правого колінного суглобу, садна задньої поверхні проекції правого ліктьового суглобу, які в причинному зв`язку зі смертю не знаходяться.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_14 , ОСОБА_10 затягнув його труп на заднє сидіння салону автомобіля «ВАЗ-21093» д.н.з. НОМЕР_1 , та сівши за кермо приїхав ним у двір будинку АДРЕСА_2 , де залишив вказаний автомобіль з трупом ОСОБА_14 .

Своїми діями, які виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_14 вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України, ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування судом окремих доказів

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у обсязі обвинувачення визнав повністю. Від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Потерпілі ОСОБА_15 (сестра), ОСОБА_16 (мати) в судове засідання не прибули. Суд за згодою учасників судового засідання визнав відсутньою необхідність їх допиту враховуючи неможливість їх явки в судове засідання з поважних причин.

В судовому засіданні за згодою учасників судового засідання було відтворено аудіозапис показів потерпілої ОСОБА_16 (т.5 а.с.59), яка в судовому засіанні 03.05.2018 під час розгляду справи попереднім складом суду повідомила, що є мамою загиблого ОСОБА_17 , який проживав у АДРЕСА_3 , в будинку бабусі, не був одруженим, працював торговим агентом, з 2008 року мав автомобіль ВАЗ-2109 сірого кольору. Щоденно мати близько 7 ранку дзвонила йому на мобільний телефон, щоб розбудити; ввечері 6 червня 2013 року близько 18 години ОСОБА_18 попросив матір розбудити його зранку, на дзвінок не відповів, вирішили, що вигулює собаку. В цей же день від працівників міліції дізналися про його смерть. Їй невідомо щоб загиблий вживав наркотичні засоби. Просила стягнути з винної особи понесені матеріальні витрати на поховання та моральну шкоду, яка була спричинена винною особою, заподіявшою смерть близької їй людини.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказав, що в 2013 році працював у м. Києві. В травні чи в червні йому зателефонував брат і повідомив, що ОСОБА_20 просив зустрітись. Коли він був у м. Житомирі, зателефонував ОСОБА_20 , домовився про зустріч. Близько 23 години приїхав ОСОБА_20 разом з незнайомим чоловіком на автомобілі ВАЗ-2109 сірого кольору, водія бачив вперше. До цього він з товаришами вживав спиртне в кафе «Світанок», на момент приїзду ОСОБА_20 був випивший, а тому, що було вночі детально не пам`ятає. Пам`ятає, що вони купили 250 мл коньяку і пішли до нього (свідка) додому. Вони були на кухні в його квартирі, де він проживає з братом та його дружиною. В квартирі був ще ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Водій говорив, щоб їхати.

Зазначені покази підтвердили свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , і також вказали, що водій автомобіля ВАЗ-2109 хотів поїхати, бо зранку мав їхати на роботу. ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 пили алкоголь, потерпілий – каву, алкоголь в їх присутності не вживав, що пив ОСОБА_20 не пам`ятають. ОСОБА_27 та водій поїхали, точну годину коли вони залишили квартиру, свідки назвати не змогли, але це мало місце після 23 години.

Зранку він ( ОСОБА_19 ) вийшов на балкон, побачив, що ОСОБА_20 вийшов з автомобіля, підійшов до балкону, та запропонував поїхати в магазин. Свідок, вийшовши з дому, підійшов до автомобіля, сів за кермо і побачив на задньому сидінні лежавшого мертвого чоловіка, який здається був накритий. На задній двері автомобіля з водійської сторони на арці та порозі була кров. Тоді він спитав ОСОБА_20 : «що це?». ОСОБА_20 у відповідь запропонував поїхати з ним у поліцію. Він відмовився, пішов додому, розповів своїй жінці та молодшому брату. ОСОБА_20 сів за кермо, проїхав до кінця будинку і десь там став. Хвилин через 20-30 прийшов з телефоном в руках, з кимось розмовляв. Він разом з ОСОБА_20 був в своїй квартирі до моменту приїзду працівників міліції, щодо подій у ОСОБА_20 не розпитував. Вважає, що жінка-двірник викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_28 з об`єктивних причин не прибула у судове засідання, тому суд за згодою всіх учасників судового засідання постановив відтворити аудіозапис допиту вказаного свідка попереднім складом суду 15.05.2019 (т.6 а.с.38). Вона підтвердила те, що вона разом із чоловіком, його братом, ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ще одним хлопцем перебували у них в квартирі. Ніяких конфліктів не було. Тілесних ушкоджень ні у кого не бачила. Пили вино, коньяк. Хто що пив – не пам`ятає. Чоловік був на кухні з гостями.

Свідок ОСОБА_29 підтвердив, що в 2013 році в теплу пору року близько 7 ранку виходив курити. Вперше побачив автомобіль «дев`ятку» сріблястого кольору (металік), він заїжджав і один раз гучно посигналив, проїхав повільно у сторону першого підїзду. Водія автомобіля та де саме зупинився автомобіль він не бачив. Близько 7.45 йшов на роботу та проходячи біля під`їзду № 10 будинку АДРЕСА_2 побачив автомобіль, який стояв. Біля автомобіля нікого не було, а із задньої лівої дверцяти сліди підтьоків крові. Заглянувши у автомобіль побачив, що лежить людина на задньому сидінні, накрита курткою, після чого викликав швидку допомогу. Потім побачив, що якийсь чоловік сідає за кермо автомобіля і доїхав до стоянки. Обличчя водія не бачив, він був середнього зросту, одягнутий в одяг сірого кольору.

Суд враховує, що свідки давали покази через значний проміжок часу після подій і якісь деталі подій вони можуть не пам`ятати, але в цілому їх покази логічні, послідовні та підтверджуються іншими доказами по справі, що описано нижче. А тому покази вказаних свідків суд вважає достовірними і допустимими.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що був раніше знайомий з ОСОБА_20 та ОСОБА_31 . Втрьох не зустрічались. Разом із ОСОБА_32 вживав (курив) наркотичні засоби, останній скаржився на проблеми по роботі. У ОСОБА_33 була сіра «дев`ятка», в багажнику якої бачив сокиру, яку саме вже не пам`ятає. З ним проводилась слідча дія впізнання сокири.

Клопотань про допит інших свідків ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту, не заявлено, а тому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, керуючись принципами змагальності, диспозитивності та безпосередньості дослідження доказів, не надає оцінку показам свідків, про допит яких учасники судового провадження не заявляли у судовому засіданні під час розгляду справи даним складом суду.

З наведених підстав суд не оцінює покази обвинуваченого, надані під час розгляду справи іншим складом суду та доводи сторони захисту, висловлені під час розгляду справи іншому складу суду.

Під час огляду місця пригоди – ділянки місцевості (двір) по АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 83) були виявлені на асфальтовому покритті плями бурого кольору, легковий автомобіль, в салоні якого труп особи чоловічої статі (в подальшому встановлено особу загиблого – ОСОБА_14 ) – з наявними тілесними ушкодженнями в області голови, спортивну сумку, сокиру на передній правій підлозі на гумовому килимку та під гумовим килимком на лівій підлозі - телефони.

Вказаний доказ суд приймає як достовірний і допустимий, оскільки встановлені ним обставини також підтверджені іншими доказами. Так, наявність в машині ОСОБА_14  сокири підтвердив свідок ОСОБА_34 . Свідки ОСОБА_19 ,  ОСОБА_29 підтвердили виявлення трупа та слідів крові в автомобілі.

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 06.08.2013 (т.1 а.с.161) свідок ОСОБА_30 серед пред`явлених предметів вказав на сокиру під № 2, як таку, що він бачив в травні 2013 року у ОСОБА_14 .

Відповідно до висновку  експерта № 215 від 1-12.07.2013 виявлені сліди бурого кольору на асфальті, у місці розташування автомобіля, на задньому сидінні, переднього лівого колеса автомашини (яке проїхало через пляму) належать загиблому ОСОБА_14 . На предметах, виявлених в салоні автомобіля (ніж, сокира), відсутні сліди, що належать обвинуваченому.

Разом з тим у висновку експерта № 133 від 12.07.2013 (т. 2 а.с. 17) зазначено, що на сокирі, вилученій під час огляду автомашини, виявлено кров людини, знайдені одиничні клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові на сокирі, які збігаються між собою та з генетичними ознаками крові ОСОБА_14 . Тобто висновок експерта підтверджує використання вказаної сокири при нанесенні ударів потерпілому.

За висновком експерта № 150-МК (т. 2 а.с. 78), виявлені на тілі ОСОБА_14 тілесні ушкодження в ділянці лобної кістки та в тім`яній ділянці голови могли виникнути від дії гострої частини та від дії обуха сокири (вилученої при огляді автомобіля ОСОБА_14 ).

Згідно висновків експерта № 552 від 05.07.2013 року (т.1 а.с. 202) та № 1777/25 від 15.07.2013 (т. 2 а.с. 36) смерть потерпілого ОСОБА_14 настала в межах 8-12 годин до часу огляду трупа на місці його виявлення, внаслідок відкритої черепно-мозкової травми - масивної рани волосяної частини голови, багатовідломкуватого перелому кісток склепіння та основи черепа з руйнацією речовини головного мозку.

Виявлено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянці чола справа на кордоні волосяної частини голови, проникаючої до лобної кістки з лінійним ушкодженням зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки, масивної рани в тім`яній ділянці волосяної частини голови справа з багатовідломкуватим переломом кісток склепіння черепа, з переходом множинних ліній перелому на основу черепа, з ушкодженням та руйнацією речовини головного мозку, є смертельними та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Крім того, у ОСОБА_14 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді: синців на обличчі, крововиливу у кон`юнктиву правого ока, зіркоподібної рани безпосередньо над переніссям, синців в ділянці грудної клітки справа по передній поверхні, тильної поверхні правої кисті, саден тильної поверхні правої кисті, синці в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні, садна задньої поверхні в проекції правого ліктьового суглобу, синця в проекції передньої поверхні правого колінного суглобу, садна задньої поверхні проекції правого ліктьового суглобу, які в причинному зв`язку зі смертю не знаходяться.

В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий по відношенню до нападаючого міг знаходитися в любому положенні, при якому ділянки розташування тілесних ушкоджень були доступними для нанесення ударів; після спричинення ушкоджень в ділянці волосяної частини голови потерпілий міг втратити свідомість практично миттєво і не міг виконувати яких-небудь ціленаправлених, цілеспрямованих дій, такі ушкодження не могли виникнути при падінні на площину.

Факт причетності  ОСОБА_10  до  нанесення ушкодження потерпілому ОСОБА_35 підтверджується рядом доказів, досліджених в судовому засіданні та визнаних судом допустимими та достовірними.

Так, крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина також підтверджується показами свідка ОСОБА_19 , який бачив, що ОСОБА_10 поїхав разом з загиблим, а повернувся з трупом загиблого, пропонував разом із ним поїхати в міліцію, відомостей, про те, що хтось інший міг вбити ОСОБА_18 , не повідомляв.

Також висновком експерта № 130 від 12.07.2013 (т.1 а.с. 212-217) підтверджується, що на представленному на експертизу одязі ОСОБА_10 (спортивні штани та кофта), виявлено кров людини, генетичні ознаки якої збігаються між собою та з генетичними ознаками крові загиблого ОСОБА_14 .

Також висновком експерта № 1-1258 (т. 2 а.с. 59-71), під час якого досліджувався одяг обвинуваченого (спортивні штани та кофта), на яких під час огляду були виявлені плями бурого кольору. Вид плям, їх розміщення свідчать про механізм їх утворення та дозволяють віднести до «бризків». Вказані плями утворюються при пошкодженні артерії, ударі гострим предметом по рані, ударі по калюжі крові. Плями утворенні внаслідок потрапляння бризок, виникли внаслідок удару по голові чи (та) взмахом закривавленого предмету.

Отже, кров загиблого, виявлена на одягу ОСОБА_10 , не могла з`явитись там іншим чином, ніж в момент вбивства ОСОБА_14

Одяг, який був наданий на дослідження, був вилучений у ОСОБА_10 під час обшуку в квартирі свідка ОСОБА_19 . 07.06.2013.

Оцінюючи допустимість данного доказу, суд враховує, що одразу після проведення невідкладного обшуку до суду було подане клопотання про надання дозволу на проведення обшуку. В цьому клопотанні зазначено, що клопотання подане «з метою відшукання і вилучення речей, які мають значення для кримінального провадження».

За результатами розгляду данного клопотання слідчим суддею постановлено ухвалу від 07.06.2013, якою: «клопотання заступника прокурора Житомирського району ОСОБА_36 задовольнити. Надати дозвіл слідчим СВ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_19 , який проживає в АДРЕСА_5 » (т.1 а.с.125). Отже, проведений обшук квартири був законний і речі були вилучені законно.

Вирішуючи питання, чи не було порушено право на захист обвинуваченого під час вилучення вказаних речей суд враховує, що Верховний суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене органом досудового розслідування під час збирання доказів у кримінальному провадженні, автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Під час вирішення питання про допустимсть таких доказів суду насамперед необхідно з`ясувати, чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізацію прав та свобод особи у кримінальному провадженні. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх треба недопустимими лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути в ході судового розгляду.

Суд враховує, що особистий обшук ОСОБА_10 не здійснювався, вміст кишеней не перевірявся. А тому відсутні підстави стверджувати, що при вилученні речей було порушено право ОСОБА_37 на захист.

Також відсутні підстави стверджувати, що для вилучення одягу, на якому є очевидні та доступні для поверхневого огляду сліди кримінального правопорушення, потрібна ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20грудня 2018 року по справі № 556/483/17.

Вказаний одяг ОСОБА_10 постановою слідчого від 07.06.2013 року визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження і допускається, зокрема, з метою збереження речових доказів.

Той факт, що на одяг ОСОБА_10 не був накладений арешт, не свідчить про незаконність проведених із ним експертиз, оскільки він був законно вилучений, визнаний речовим доказом. Із запитом про його повернення ОСОБА_10 чи його представник до правоохоронних органів не звертались.

Також висновком експерта № 1/1022 від 19.07.2013 підтверджується, що сліди пальців рук, виявлені на поверхні лівих задніх дверцят автомобіля ВАЗ 21093 під час ОМП 07.06.2013, залишений ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 253- 264).

Згідно даних роздруківок з`єднань по мобільним телефонам ОСОБА_33 та ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 171, 186, 195, т. 3 а.с. 194) встановлено, що в 06.06.2013 о 21 годині 20 хвилин між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 відбулася телефонна розмова, при цьому вони знаходились в різних місцях. В послідуючому вони перебували в одному місці, зокрема в районі гідропарку в м. Житомирі, телефон ОСОБА_14 останній раз спрацював в 00 годин 29 хвилин, відбулося спілкування між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 протягом 14 секунд, після цього на зв`язок не виходив.

Як слідує з наданої інформації щодо телефонних з`єднань ОСОБА_38 зателефонувала чоловіку на початку першої години та мала з ним розмову, в послідуючому о 1 годині 30 хвилин та о 2 годині відправляла СМС, а з 2 години 24 хвилин до 7 години 36 хвилин мала 37 розмов з чоловіком різної тривалості. Вказане підтверджує правдивість показань свідка ОСОБА_19 , про те, що ОСОБА_10 прийшовши в квартиру зранку, спілкувався з кимось по телефону.

Про те, що вбвивство ОСОБА_14 вчинено ОСОБА_10 з мотиву раптово виниклих особистих неприязних відносин в ході словесного конфлікту свідчать покази свідків, які стверджували, що перед відїздом ОСОБА_10 і ОСОБА_14 у них конфлікту не було, вони нормально спілкувались. А отже конфлікт виник в послідуючому раптово в ході їх подальшого спілкування.

Відповідно до листа ЖВП ГУНП в Житомирській області від 15.11.2015 № 537 до ЖВП 12.11.2015 надійшла з прокуратури заява ув`язненого ЖУВП № 8 ОСОБА_39 від 02.11.2015, в якій він, з його слів, щиро зізнається у скоєнні кримінального правопорушенні (якого саме не вказує) в районі Гідропарку м. Житомира, відносно ОСОБА_14 , яке мало місце з 06 на 07.06.2013 року. (т.3. а.с. 238). Під час відбування покарання у ВК № 73 ОСОБА_40 надіслав суду заяву (т. 4 а.с. 3), з проханням не доставляти його до Богунського районного суду м. Житомира для допиту в якості свідка у зв`язку з необхідністю слідування в іншу колонію для лікування, окрім того зазначив, що по справі ОСОБА_10 він за проханням останнього взяв вбивство ОСОБА_18 на себе.

ОСОБА_40 є особою, яка неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів. За останнім вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2015 (т. 4 а.с. 6).

Та обставина, що ОСОБА_10 та ОСОБА_40 знаходилися в одній камері під час перебування в слідчому ізоляторі підтверджена довідками УВП № 8 (т. 4 а.с. 26-27) – камера № 226 в період з 20.08.2015 по 02.12.2015 - тобто на момент подачі заяви ОСОБА_41 про вчинення вбивства. Оцінюючи заяву ОСОБА_39 в сукупності з іншими доказами, суд вважає, що вона неправдива, написана з метою уникнення ОСОБА_10 відповідальності.

Висновок експерта № 142-Д від 27.06.2013 (т.2 а.с. 26), що на сокирі не виявлено потожирової речовини та слідів рук суд не покладає як в основу обвинувачення, так і в основу виправдання ОСОБА_10 , оскільки даний висновок свідчить лише про те, що сокира в цій частині не містить слідової інформації.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_10 не встановлено.

Вирішуючи питання наявності в діях обвинуваченого такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття, суд враховує послідовну практику Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові № 199/6365/19 від 15 листопада 2021 року, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Однак з матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений спочатку не визнав вину, потім визнав вину, відмовившись надати покази на підставі ст. 63 Конституції України. Тобто не розкрив усі обставини злочину, не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, і свій жаль з приводу того, що він фігурує в цій справі, а не в тому, що позбавив іншу людину життя, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. Це підтверджено висновоком про виявлення в сечі обвинуваченого канабіоіди та обвинувачений сам визнав усі обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні злочину, а тому у суду відсутні підстави не визнавати існування даної обставини.

4.Мотиви призначення покарання

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Злочин, вчинений обвинуваченим, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Суд враховує, що обвинувачений за станом здоров`я є інвалідом 2 групи загального захворювання, характеризується з місць позбавлення волі посередньо, одружений, має неповнолітню дитину, є особою, що раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі за умисне вбивство, під час розгляду даної справи повторно вчинив особливо тяжкі злочини проти життя та здоров`я, зокрема замах на умисне вбивство, з обтяжуючими обставинами і не вчиняв дії по відшкодуванню шкоди.

Згідно ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства із призначенням покарання в межах санкції статті у виді довічного позбавлення волі.

При цьому, суд також враховує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, а саме цинізм та зухвалу поведінку, відсутність усвідомлення вчиненого та відсутність розкаяння, неготовність нести покарання, відсутність будь-яких проявів співчуття, жалю до потерпілих осіб, нехтування загальнолюдськими цінностями, в тому числі життям людини.

Суд переконаний, що ОСОБА_10 представляє собою виключну небезпеку для суспільства, покарання у виді позбавлення волі на певний строк не буде сприяти його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів і йому необхідно обрати покарання у виді довічного позбавлення волі. Саме таке покарання є адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу ОСОБА_10 і відображає співмірність злочину та кари, що відповідає приписам закону. Крім того, суд враховує, що до ОСОБА_10 раніше застосовані покарання у виді позбавлення волі на певний строк виявилися безрезультатними, не здійснили достатній виховний вплив.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Підлягає до часткового задоволення позову потерпілої ОСОБА_15 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням принципу розумності та справедливості, з урахуванням пережитих потерпілою великих страждань внаслідок втрати рідного брата, неможливістю відновлення попереднього стану, а тому вважає можливим стягнути 100000 грн. Позов в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки потерпілою не надано підтверджуючих документів про понесені витрати.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а щодо процесуальних витрат за залучення експерта – відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Арешт на майно обвинуваченого не накладався.

Оскільки обвинувачений відбуває покарання, то підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати  ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України та призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 17.02.2023, більш суворим, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбуття покарання відповідно до вимог ст. 72 ч. 5 КК України строк попереднього ув`язнення з 07.06.2013 по 06.12.2018 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 30.05.2019 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

Цивільний позов ОСОБА_15 , 1986 року народження, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на її користь на відшкодування моральної шкоди 100000 ( сто тисяч) грн., в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 21396 (двадцять одну тисячу триста дев`яносто шість) грн. 28 коп.

Речові докази: диски з інформацією про з`єднання номерів – залишити в матеріалах справи; одяг ОСОБА_10 – повернути власнику, або його довіреній особі, а в разі незапиту - знищити; одяг, мобільні телефони ОСОБА_14 – повернути потерпілим, а у разі незапиту - знищити; вилучені при огляді місця події пляшки, біологічні зразки, сокиру – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня проголошення, засудженим протягом того ж строку з часу отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий                                                        ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3