Провадження № 2-3007/2007 Справа № 2-3007/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Данько В. В.
при секретарі - Чумаковій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради та ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою розірвати договір „Простого товариства” укладений 18 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем. Предметом договору є сумісне будівництво будинку АДРЕСА_1 .
Під час судового розгляду справи позивачем було надано до суду заяву про зміну предмету позову у зв`язку із доповненням та уточненням позовних вимог. Відповідно до наданих уточнень позивач просить: розірвати договір простого товариства, що укладений 18 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 18 жовтня 2006 року було укладено договір простого товариства між ним та відповідачем, відповідно до умов якого в обов`язки відповідача входило в строк протягом 30 днів з моменту підписання договору перерахувати на адресу позивача платіжним дорученням грошовий внесок у розмірі 47500 грн.; обов`язок розробити „план робіт ”, в якому прописати порядок, терміни, етапи та інші умови будівництва будинку. Але всупереч умовам договору відповідач не виконав жодного з вказаних зобов`язань та фактично відмовився від виконання зобов`язань за договором, внаслідок чого позивач змушений був збудувати будинок АДРЕСА_1 за власні кошти.
27 квітня 2007 року суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова Данько В. В. винесено рішення по справі № 2-1906/2007р. яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, а саме: розірвано договір простого товариства, що укладений 18 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14916387 від 15.06.2007 року житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_1 .
25.06.2007 року представник Харківської міської ради звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.04.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.
Харківська міська рада в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 08.06.2007 року Харківським міським управлінням земельних ресурсів затверджено державний акт на право приватної власності земельної ділянки площею 545,0 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . За таких обставин гр. ОСОБА_1 вказана земельна ділянка не надана ні в користування, ні передана на праві приватної власності.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір простого товариства. Відповідно до предмету договору простого товариства від 18 жовтня 2006 року в обов`язки відповідача за цим договором входить обов`язок в строк протягом 30 днів з моменту підписання договору перерахувати на адресу позивача платіжним дорученням грошовий внесок у розмірі 47 500 грн., який предназначений для будівництва будинку; обов`язок розробити „план
робіт ” в якому повинно було визначити порядок, терміни, етапи та інші умови будівництва будинку. В обов`язки позивача за вказаним договором входило внести грошовий внесок у розмірі 47 500 грн., який предназначений для будівництва будинку та збудувати будинок у відповідності до „ плану робіт”.
Встановлено, що після підписання договору простого товариства від 18 жовтня 2006 року відповідач не виконав покладених на нього обов`язків за договором, а саме: не виконав умови п.3.1. договору простого товариства — не перерахував на адресу позивача платіжним дорученням грошовий внесок у розмірі 47 500 грн.; не виконав умови п. 2.2. договору простого товариства - не розробив план робіт”, відповідно до якого повинно було проводитися будівництво будинку АДРЕСА_1 . З викладеного вище вбачається, що відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором простого товариства від 18 жовтня 2006 року.
Відповідно до п. 9.1. договору простого товариства від 18 жовтня 2006 року у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. В разі невнесення будь-якою стороною у встановлені строки грошових коштів, розмір яких обумовлений вище, у іншої сторони виникає право звернутися до суду та розірвати договір у судовому порядку.
Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до вищевказаного вбачається, що відповідач істотно порушив умови договору простого товариства від 18 жовтня 2006 року та позбавив позивача того, на що останній враховував при укладанні договору, а саме на грошові кошти у розмірі 47 500 грн. та належним чином зроблений „План робіт”, відповідно до якого повинно було проводитися будівництво будинку. На підставі викладеного вище, та за умови того, що відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором та не вчинив жодної дії, яка б свідчила про реальні наміри відповідача виконувати вимоги укладеного договору та в п. 9.1. договору простого товариства зазначено, що у разі невнесення однією із сторін обумовленої суми у іншої сторони виникає право звернутися до суду та розірвати договір у судовому порядку, суд вважає позовні вимоги позивача щодо розірвання договору простого товариства від 18 жовтня 2006 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а договір простого товариства від 18 жовтня 2006 року таким, що на підставі ст.. 651 ЦК України підлягає розірванню.
Крім того судом встановлено, що за умови того, що відповідач відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем було збудовано будинок за власні кошти та особистими силами, Під час будівництва позивач закупав будівельні матеріали, наймав спеціалістів, для здійснення певної роботи. Фінансування будівництва було проведено позивачем за власні кошти та без участі відповідача.
Стаття 331 ЦК України проголошує, що право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Відповідно до інформації наданої КП „ Харківське міське бюро технічної інвентаризації” право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Судом встановлено, що за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка загальною площею 545 кв. м. на підставі рішення Кагановської районної ради народних депутатів від 23.08.1955 року.
Відповідно до „довідки про правовий статус земельної ділянки”№ 1154 від 10 квітня 2007року виданої Харківським міським відділом реєстрації Харківської регіональної філії державного підприємства „ Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” вбачається, що інформація в Державному реєстрі земель про наявність чинних державних актів на право власності на землю громадян, державних актів на право власності на землю юридичних осіб, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.
Але судом також встановлено, що рішенням Харківської міської ради 5 сесії 5 скликання від 27.09.2006 року № 125/06 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки площею 545,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 07.10.2006 року підписано акт встановлення меж земельної ділянки площею 545 кв.м. по АДРЕСА_1 , де визначено користувача ОСОБА_3 . 26.10.206 року затверджено технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Харківської міської ради 11 сесії 5 скликання № 24/07 затверджено проекти відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 545,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 08.06.2007 року Харківським міським управлінням земельних ресурсів затверджено державний акт на право приватної власності земельної ділянки площею 545,0 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . За таких обставин гр. ОСОБА_1 вказана земельна ділянка не надана ні в користування, ні передана на праві приватної власності.
Статтею 361 ЦПК України передбачено, що рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Як встановлено судом позивачу вказана земельна ділянка не надана ні в користування, ні передана на праві приватної власності, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості за позивачем.
За таких обставин вбачається, що будинок АДРЕСА_1 було самовільно збудовано позивачем за власні кошти але це порушує права інших осіб, а саме права гр-ки ОСОБА_3 за якою зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 545,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 215, 218 ГПК України, ст.ст. 328, 331, 361, 362, 363, 364, 365, 376, 651 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати договір простого товариства, що укладений 18 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Скасувати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.В. Данько