Справа № 2-603/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

16 травня 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Затолочного B.C., при секретарі Морозовій Н.М., за участю:

· позивача ОСОБА_1,

· представника позивача Сільченко Н.П.

· відповідачаОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа СПД ОСОБА_3. про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2. про відшкодування збитків.

В ході судового розгляду справи позивач уточнила позов.

З врахуванням прийнятих судом уточнень, позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягали позивач та її представник, обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір завдатку, відповідно до якого відповідач отримала завдаток в сумі 500 доларів США за квартиру, яку мала намір продати позивачу.

Сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу до 01 квітня 2006 року, але з вини відповідача договір укладено не було.

Позивач неодноразово пропонувала відповідачу повернути завдаток, але та гроші не повертала.

Тільки після звернення до суду з позовом відповідач повернула позивачу завдаток.

Тривалим неповернення грошей позивачу завдано моральної шкоди, яку та оцінює в 1000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, показавши, що дійсно між нею та позивачем було укладено договір завдатку, але цей договір по суті є договором авансу, тому що вони з позивачем не уклали договору купівлі-продажу, а лише домовилися про його укладення.

Відповідно до цього договору позивач передала  їй 500 доларів США.

Укладення договору купівлі-продажу не відбулося з вини позивача.

Вона ніколи не відмовлялася від повернення авансу, але позивач не зверталася з вимогою про це до неї.

Після того, як була викликана до суду повернула позивачу аванс.

Вважає, що ніякої моральної шкоди позивачу не спричиняла, а тому просить в позові відмовити.

Третя особа правом на участь у судовому розгляді не скористалася.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, 16 лютого 2006 року між сторонами було укладено договір, відповідно до якого з метою підтвердження наміру укласти договір купівлі-продажу квартири, належної відповідачу, позивач надала відповідачу 500 доларів США.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не було встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, він вважається авансом.

Між сторонами договір купівлі-продажу фактично укладено не було, що встановлено в судовому засіданні в беззаперечному порядку, а тому отримана від позивача відповідачем сума є авансом.

Відповідач повернула позивачу отриманий від останньої авансовий платіж 12 березня 2006 року, що встановлено судом в беззаперечному порядку.

Вимагаючи стягнення моральної шкоди, позивач посилається на тривале неповернення їй відповідачем авансу, не зважаючи на неодноразові вимоги про це.

Однак суду не надано жодного доказу, який би підтвердив пред'явлення позивачем вимог до відповідача про повернення коштів.

Сама позивачка в судовому засіданні пояснила, що вимог до відповідача про повернення коштів не пред'являла, такі вимоги пред'являлися до сина відповідачки.

Свідок ОСОБА_4суду показала, що була присутньою при розмові директора агентства нерухомості з відповідачем про необхідність повернення авансу.

Однак свідок не підтвердила того, що відповідач відмовилася повертати авансовий платіж.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких неправомірних дій з блоку відповідача.

Крім того, позивачем не було надано ніяких доказів її душевних страждань внаслідок неповернення авансу.

Також суд приймає до уваги, що правовідносини між сторонами були врегульовані договором від 16 лютого 2006 року, в якому не передбачено ні строку повернення авансу, ні відшкодування моральної шкоди у випадку його неповернення.

Тому посилання позивача на статтю 23 ЦК України, як на правову підставу стягнення моральної шкоди, є неправомірними.

Виходячи із цього, в позові про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути 51 грн. судового збору, оскільки аванс був повернутий позивачу тільки в ході судового розгляду справи.

Інші судові витрати, в тому числі і витрати на оплату правової допомоги, з врахуванням безпідставності позовних вимог, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.. 23, 570 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити за недоведеністю.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн...

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.