Справа № 1519/2-2958/11
УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
___________________________________________________
Справа № 2 - 997
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року м.Одеса
Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
судді Маркарової С.В.
за участю секретаря Тітової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання розпорядження органу приватизації недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
30.03.2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «ОМБТІтаРОН»про визнання розпорядження органу приватизації недійсним, скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності на житло.
В процесі розгляду справи в зв’язку із досягненням ОСОБА_3 повноліття обидва позивачі у справі підтримали в судовому засіданні позовні вимоги тільки в частині визнання розпорядження органу приватизації недійсним, виключивши з кола відповідачів КП «ОМБТІтаРОН».
Крім того, ухвалою суду до участі у справі у якості співвідповідача в порядку ст. 33 ЦПК України була притягнута ОСОБА_6, яка на час розгляду справи є власником спірного майна.
В судовому засіданні позивачі остаточні позовні вимоги підтримали та в їх обґрунтування послалась на недійсність розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 24.12.2001 року № 164365 в зв’язку із тим, що на час проведення приватизації спірного майна вони постійно проживали у спірній квартирі як члени сім*ї ОСОБА_4, однак, їх права на приватизацію не були враховані.
Відповідач - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради в судове засідання не з’явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнав.
Відповідач - ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
З’ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_5 був отриманий ордер на жиле приміщення –квартиру АДРЕСА_1, де він постійно проживав з 1991 року, місце його проживання було у встановленому законом порядку зареєстровано за зазначеною адресою.
З 1994 року як член його сім*ї у вказаній квартирі став проживати син ОСОБА_5 - ОСОБА_4, що підтверджується поквартирними картками та довідками КП «ЖКС Черемушки», ЖЕУ№ 6.
18.03.1989 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_2, від шлюбу народився ОСОБА_3
ОСОБА_5 як наймач спірної квартири дозволив тимчасово перебувати у спірній квартирі дружині сина ОСОБА_2. та їх неповнолітньому сину –ОСОБА_3
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»№2482 – ХІІ від 19.06.1992 року громадяни мають права на приватизація, яка здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках.
Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
ОСОБА_5 в порядку п. 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України житлово-комунального господарства від 15.09.1992 року № 56 виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру, в зв’язку із чим звернувся в орган приватизації.
При оформленні заяви на приватизацію квартири ОСОБА_8 відповідно до вищевказаного Положення на підприємстві, що обслуговує жилий будинок отримана довідку про склад сім'ї та займані приміщення.
За довідкою ЖЕУ № 6 від 18.12.2001 року як член сім'ї наймача, який проживав та був прописаний в квартирі був тільки його син - ОСОБА_4
Орган приватизації відповідно до покладених на нього обов’язків при вирішенні питання про приватизацію спірного майна уточнив необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім'ї, пересвідчившись, що такими особами є тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивачі стверджували, що на час проведення такої приватизації вони постійно проживали у спірній квартирі.
Поряд з тим, зазначені обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 від 18.12.2001 року, відповідно до якої ОСОБА_5 звернувся до органу приватизації та просив передати йому у приватну власність спірну квартиру, передбачити розподіл долі власності між членами сім’ї, до якої надана довідку про склад сім’ї та займане приміщення.
Згідно вказаної довідки у спірній квартирі постійно проживав із наймачем тільки його син –ОСОБА_4
Керівником підприємства по обслуговуванню житла відповідно до п. 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян»був засвідчений підпис наймача –ОСОБА_5 та члена його сім*ї –ОСОБА_4.
Відповідно до Положення вищевказані довідки про склад сім*ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення були перевірені та посвідчені паспортистом ЖЕУ №6 Малиновського району, керівником підприємства по обслуговуванню житла та органом приватизації.
На підставі зазначеної заяви органом приватизації, після розрахунків та розглядів матеріалів з зазначеного питання, 24.12.2001 року було видано розпорядження органу приватизації № 164365, яким прохання ОСОБА_5 про передачу спірної квартири в приватну власність задоволено, він визначений уповноваженим власником квартири.
24.12.2001 року було видано свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване та записане в реєстрову книгу під номером 3-17802, за яким спірна квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Ст. 60 ЦПК України передбачає обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, та достовірності й достатності.
Суд критично оцінює показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 які підтвердили факт постійного проживання позивачів за спірною адресою, оскільки вони спростовуються вищедослідженими судом письмовими доказами.
Крім того, згідно ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім*ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
За ст.65 ЖК України до членів сім*ї наймача належить дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім*ї наймача може бути визнано і інних осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 стверджували, що вони відповідно до ст. 64 ЖК України в установленому порядку не надавали письмової згоди на вселення ОСОБА_2 із сином в займане ними жиле приміщення у якості членів сім *ї, не порушували питання про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за спірною адресою чи внесення сина до облікової картки батьків.
Жодних інших доказів, які безспірно встановлюють, що члени сім*ї наймача іншим шляхом висловили згоду на постійне проживання позивачів, ОСОБА_2., ОСОБА_3 не надано.
Крім того, судом встановлено, що дозволивши тимчасово перебувати ОСОБА_2 із сином у спірному приміщенні, відповідачі були обізнані проте, що вона зберігала за собою право проживання в іншій квартирі, що підтверджується паспортними відомостями ОСОБА_2, за якими на час приватизації спірної квартири місцем її проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку є АДРЕСА_2
Зазначені обставини встановлені також рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22.06.2007 року, яким задоволений позов ОСОБА_5 про усунення перешкоди у користуванні спірною квартирою, ОСОБА_2 із неповнолітнім ОСОБА_3 виселена з неї, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири –відмовлено.
При вирішенні зазначеного спору судом було встановлено, що на час приватизації ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі, фактично мала інше місце проживання, де була зареєстрована.
Так, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд не погоджується і з доводами позивачів про те, що їх позов доведений квитанціями про сплату ОСОБА_2. комунальних платежів (а.с. 10,11), оскільки вони не стосуються періоду проведення приватизації, та сам по собі факт оплати комунальних послуг не може бути безспірним доказом постійного проживання особи за певною адресою, за наявності зареєстрованого у встановленому законом порядку місця її проживання в іншому приміщенні.
При таких обставинах, суд вважає, що позов не доведений позивачами, підстави для визнання розпорядження органу приватизації недійсним відсутні та спростовуються наданими сторонам і дослідженими судом доказами.
Крім того, позивачами пропущений строку звернення до суду.
Однак, враховуючи, що строком позовної давності захищається порушене право особи, а суд при розгляді справи не встановив такого, відмовляє позивачам по суті позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»№2482 –ХІІ від 19.06.1992 року, Положенням «Про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян», затвердженим наказом Державного комітету України житлово-комунального господарства від 15.09.1992 року № 56 , ст.ст. 57, 58, 59, 60, 61, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання розпорядження органу приватизації недійсним –відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
повний текст виготовлений 21.01.2011 року