Справа №: 2-156/10

                                                        РІШЕННЯ

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        08 лютого 2011 року                                                               м.Андрушівка

Андрушівський районний суд  Житомирської області у складі:

головуючого  судді – Брагіна В.І.

при секретарі - Лавренчук Л.М.

з участю: представника позивача – Українець М.Ю.,відповідача – ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,суд,-

                                                                     встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду,в якому зазначив,що 11.04.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір,згідно з умовами якого,останній отримав кредитні кошти в сумі 100 000 грн. з умовою оплати ним щорічно відсотків в розмірі 15,00% на суму залишку заборгованості за кредитом та повинен був здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами з врахуванням відсотків, комісії та інших витрат,з кінцевим строком погашення 11.04.2022 року.В забезпечення виконання зобов’язань між сторонами був укладений договір іпотеки від 11.04.2008 року,згідно якого,відповідач надав в іпотеку нерухоме мано,а саме квартиру загальною площею 28,30 кв.м, розташовану за адресою : АДРЕСА_1. Відповідач порушував свої договірні зобов’язання, не здійснював повернення кредиту та нарахованих процентів,внаслідок чого загальна сума боргу перед позивачем станом на 01.05.2009 рік становить 103,599 грн.66 коп. Просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 28,30 кв.м, розташовану за адресою : АДРЕСА_1.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі,обґрунтувавши їх наведеними в позові обставинами.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив,що сплачував кошти в погашення суми кредиту в розмірі встановленому п.2.4 договору в сумі 1441,06 грн. щомісяця.Додав, що зазначена в позовній заяві заборгованість не відповідає дійсності,т.я. позивач в односторонньому порядку підвищив розмір відсотків за договором.Ці дії позивача були визнанні незаконноми у відповідності з рішеннями  Андрушівського районного суду від 23.03.2010 року та апеляційного суду Житомирської області від 14.07.2010 року.Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, суд встановив: 11.04.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZRGWG40000006871,згідно з умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 100 000 грн. з умовою оплати ним щорічно відсотків в розмірі 15,00% та повернення кредиту частинами у розмірах та строки відповідно графіку,з кінцевим строком погашення кредиту 11.04.2022 року.Згідно п.2.4 цього договору відповідач повинен був сплачувати на погашення кредиту та відсотків по ньому 1441,06 грн. щомісяця  (а.с.5-9); 11.04.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за вищезгаданим договором сторони уклали договір іпотеки № ZRGWG40000006871 згідно якого,відповідач надав в іпотеку нерухоме мано,а саме квартиру загальною площею 28,30 кв.м, розташовану за адресою : АДРЕСА_1. (а.с.9-10).Згідно розрахунку заборгованість позивача по кредиту та відсоткам станом на 01.05.2009 рік становить 103,599 грн.66 коп.9(а.с.5).Згідно рішення Андрушівського районного суду від 23.03.2010 року було визнано недійсним підвищення недійсним підвищення розміру процентної ставки з 15%до 30% за договором про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871, укладеним між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»;зобов’язано Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити становище,яке існувало до 01.02.2009 року,тобто зобов’язати виконувати умови п.1.1.договору. Також згідно вказаного рішення, судом було встановлено,що починаючі з 9.02.2009 року по даний час «ПриватБанк» безпідставно відмовлявся зараховувати сплачені ОСОБА_2  з лютого 2009 року по лютий 2010 року щомісячні платежі  в рахунок погашення кредиту в розмірі 1441,06 грн. у відповідності з п.2.4 договору про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871 в редакції від 11.04.2008 року та визнано дії закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в частині відмови зараховування сплачених ОСОБА_2 з 9 лютого 2009 року по лютий 2010 року щомісячні платежі  в рахунок погашення кредиту в розмірі 1441,06 грн. як прострочення кредитора з 01.02.2009 року та зобов’язано банк внесені ОСОБА_2 з 01.02.2009 року по 23 березня 2010 року кошти,зарахувати в погашення тіла кредиту та не нараховувати проценти. Згідно рішення апеляційного суду Житомирської області від 14.07.2010 року вищевказане рішення Андрусівського районного суду від 23.03.2010 року набрало законної сили.

Зазначені обставини підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.3 ст.61. ЦПК України,згідно якої,обставини,встановленні судовим рішенням у цивільній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ де беруть участь ті ж самі особи,або особа щодо якої встановленні ці обставини.

Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.526,527,530,1050,1054 ЦК України,у відповідності з якими,зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.У разі порушення умов договору кредитор має право вимагати повернення всієї суми боргу та згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» кредитор має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  

Оцінивши дослідженні докази суд приходить до висновку,що позов не обґрунтований та відмовляє в його задоволенні.При цьому суд виходить з наступних міркувань : як встановлено рішенням Андрушівського районного суду від 23.03.2010 року відповідач з 9 лютого 2009 року по лютий 2010 року щомісячно на рахунок позивача в погашення кредиту перераховував по 1441,06грн. у відповідності з п.2.4 кредитного договору № ZRGWG40000006871, укладеного між сторонами.Тобто в зазначеному випадку прострочення боржника відсутнє,т.я. дії позивача в частині нарахуванні позивачеві суми боргу за зазначений період внаслідок односторонього підвищення відсотків за кредитом визнані судом незаконними.  

Керуючись ст.ст.526,527,530,1050,1054 ЦК України,ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»,ст.ст.10,11,15,60,61,209, 212,214,215 ЦПК України,суд,-

                                                                 вирішив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                Суддя:В. І. Брагін