Справа № 2-39/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді -  Мельничук Н.В.

при секретарі - Кравчук С.Я.

за участю  позивачів- відповідачів- ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів- відповідачів - адвоката ОСОБА_3

позивача- ОСОБА_6

представника відповідача- ОСОБА_9

представника  позивача- адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2   про визнання права власності на спадщину за законом , зустрічним позовом  ОСОБА_5 , ОСОБА_6  до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до Зірненської сільської Ради  про  визнання права власності на спадщину за заповітом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом  визнати за ними право власності  по на слідуюче майно: за ОСОБА_1  на 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться вАДРЕСА_1 як частку в спільному сумісному майні подружжя, за  ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, кошти на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2 в філіалі № 0141 с.Зірне Березнівського району , НОМЕР_3, НОМЕР_4 в філіалі № 6561/014 в с.Зірне Березнівського району , земельну ділянку розміром 5,35 в умовних кадастрових гектарах відповідно до Сертифіката серія РВ № 0169568.

 В заяві вказувають , що  будинок належав їх  чоловікові та батькові , який  помер  ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті  чоловіка та  батька вони  залишилися проживати у будинку.  28 листопада 2002 року ОСОБА_7 склав заповіт, що житловий будинок , всі надвірні будівлі, все майно заповів сину ОСОБА_2. Звернувся в БТІ для реєстрації права власності, однак через відсутність будь-яких правовстановлюючих документів ,  БТІ їм  відмовило у реєстрації  права власності.

 ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Зірненської сільської ради про визнання права власності на спадщину за заповітом. В заяві вказують , що  1/2 частина  будинку по АДРЕСА_1  належала їх  матері  , яка  померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 .  Після смерті  матері ОСОБА_6 вони  залишився   проживати у будинку. 19 червня 2001  року мати – ОСОБА_8 склала заповіт, згідно якого  все майно заповіла в рівних долях дітям – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Просять визнати  за ними  право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель  по АДРЕСА_1  в с.Зірне Березнівського району.

 У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали . Позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 як частку в спільному сумісному майні подружжя , ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на  1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, кошти на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2 в філіалі № 0141 с.Зірне Березнівського району , НОМЕР_3, НОМЕР_4 в філіалі № 6561/014 в с.Зірне Березнівського району , земельну ділянку розміром 5,35 в умовних кадастрових гектарах відповідно до Сертифіката серія РВ № 0169568, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

 Представник позивача ОСОБА_5- адвокат ОСОБА_4  та позивач  ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили визнати за  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в с.Зірне Березнівського району, в задоволенні  позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити  частково.

   Представник Зірненської сільської Ради позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності не визнала, позовні вимоги  ОСОБА_5, ОСОБА_6  визнала. Пояснила, що згідно  записів погосподарської книги за 1967-1969 роки  будинок  АДРЕСА_1 значиться  за ОСОБА_7,  в погосподарській книзі  за 1971-1973 роки  значиться  по 1/2 будинковолодіння  АДРЕСА_1 за  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, згідно записів погосподарських книг з 1982 року по даний час в с.Зірне по АДРЕСА_1 є два господарства, а саме господарство ОСОБА_7 за яким рахується 1/2 будинку та господарство  ОСОБА_8 за якою рахується 1/2 будинку..

Заслухавши  позивачів- відповідачів  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представника,   представника відповідача- ОСОБА_9, представника позивача- ОСОБА_5 адвоката  ОСОБА_4, позивача ОСОБА_6, свідків  ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5,  ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11,ОСОБА_17, вивчивши матеріали справи, суд вважає , що позов ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 до Зірненської сільської ради про визнання права власності  на спадщину за законом  підлягає до часткового  задоволення, позов   ОСОБА_18, ОСОБА_6  до  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Зірненської сільської Ради  про визнання права на спадщину за  заповітом  не підлягає до задоволення.  

  ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ОСОБА_8  померла  ІНФОРМАЦІЯ_2   , що стверджується свідоцтвами про смерть  НОМЕР_5 від 12.11.2009 року та  НОМЕР_6 від 18 .08.2005 року.

  Згідно довідки Зірненської сільської Ради № 2627 від 30.11.2010 року ОСОБА_8 одна і таж особа.

  Як видно із свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2  НОМЕР_7 від 06.09.1978 року  спадкодавець ОСОБА_7  є  його батьком.

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_8 від 21.02.1956 року  ОСОБА_7 та   ОСОБА_1 одружились 20 лютого 1956 року.

З довідки  Зірненської сільської Ради № 305 від 18.02.2010 року  видно, що спадкодавець  ОСОБА_7  до дня смерті проживав разом з позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Згідно довідки Зірненської сільської Ради  № 182 від 20.03.2008 року,  № №306 від 18.02.2010 року   земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні ОСОБА_7

З довідки  № 2654 від 07.12.2010 року  вбачається , що  було змінено поштову адресу житлового будинку  по АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1.

З довідки  Зірненської сільської Ради     видно , що  спадкодавець  ОСОБА_8  до дня смерті проживала  з позивачем ОСОБА_6

Як вбачається  з довідки державного нотаріуса Березнівської районної  державної  нотаріальної контори  № 571 /01-14 від 13.08.2010 року  з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_7 звернулися  ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Як вбачається  з довідки державного нотаріуса Березнівської районної  державної  нотаріальної контори  № 17/01-16 від 14.01.2011  року  з заявою про прийняття спадщини  ОСОБА_8   звернулися   ОСОБА_6 та  ОСОБА_5

Із заповіту від  28 листопада 2002 року   видно, що  ОСОБА_7  все своє майно заповів сину  ОСОБА_2

Із заповіту від 19 червня 2001 року  видно , що  ОСОБА_8  все своє майно заповіла в рівних долях дітям: ОСОБА_5,  ОСОБА_6

Згідно  погосподарської книги  № 6  особовий рахунок  № 458  за 1961-1963 роки  будинок   рахується за ОСОБА_7, рік побудови 1961. Згідно довідки № 1281 від 14.09.2009 року  особовий рахунок 494  в с.Зірне по АДРЕСА_1 зареєстровано житловий будинок та господарські  будівлі за ОСОБА_7

 Згідно погосподарської книги  № 8  за 1967-1969 роки  особовий рахунок  № 458 будинок   рахується за ОСОБА_7, рік побудови 1961.

 Згідно  погосподарської книги  № 3  за 1971 - 1973  роки  особовий рахунок  № 259  1/2 будинку    рахується за ОСОБА_7, рік побудови 1961, особовий рахунок №  260 -  1/2 будинку рахується за  ОСОБА_8.

Згідно  погосподарської книги  № 5  за 1980-1982  роки  особовий рахунок  № 415   1/2 будинку    рахується за ОСОБА_7, рік побудови 1961, особовий рахунок №  414 -  1/2 будинку рахується за  ОСОБА_8. Згідно довідок № 2652,2653 від 07.12.2010 року   зареєстровано житловий будинок  та господарські будівлі по 1/2 за ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України права  власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема  із право чинів.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Рішення реєстратора  КП  " Березнівське районне БТІ" № 162 від 26.03.2010 року  підтверджує факт відмови позивачу у проведенні  реєстрації права власності на житловий будинок  АДРЕСА_1 в зв"язку з відсутністю   первинної реєстрації права власника  на  нерухоме майно за померлим спадкодавцем.  

За ст.1268 ЦК України спадкоємець, який  постійно проживав разом із спадкодавцем  на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місячного строку він не заявив про відмову від неї.  

За ст.1269 ЦК України спадкоємець, який має бажання прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, в шестимісячний строк має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність» громадянин набуває  права  власності на доходи від участі в спільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови № 20 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах  за позовами про захист права приватної власності" роз"яснив, що положення статей 17, 18 Закону " Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону / з 15 квітня 1991 року/.

До правовідносин, які виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами , що регулювали  власність цього двору, а саме:

а). право власності  на майно , яке належало колгоспному двору і збереглося  після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

б). розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути  зменшено  або відмовлено у її виділенні при  недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору;

г) згідно зі ст.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про введення в дію Закону " Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовується з 1 липня 1990 року. При  спадкуванні після смерт і останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Спадкодавець  ОСОБА_7 з 1958 року по  1991 рік  працював в колгоспному господарстві , що стверджується  копією трудової книжки  колгоспника № 124 від  26 липня 1966 року.

З пояснень позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  погосподарських книг Зірненської сільської Ради за 1961-1963 роки,  1967-1969 роки, 1971-1973 роки, 1980-1982 роки   встановлено, що господарство ОСОБА_7  відносилося до соціальної групи колгоспних дворів. ОСОБА_7 і ОСОБА_1 мали  двоє дітей - дочку  ОСОБА_20, 1959 року народження та   сина ОСОБА_2, 1957 року народження, який є позивачем у даній справі.

Право власності на майно, яке належало до  колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, станом на 15 квітня 1991 року не  втратили батьки ОСОБА_7 і ОСОБА_1, а також їх діти ОСОБА_20 та ОСОБА_2, які згідно з погосподарськими книгами проживали в  спірному господарстві.

ОСОБА_8  до колгоспного двору ОСОБА_7 не відносилась,   згідно   листа № 1285/01-12 від 10.01.2011 року державного архіву Рівненської області вбачається, що в протоколах засідань виконкому Зірненської сільської Ради депутатів трудящих Березнівського району за 1971-1974 роки інформації про передачу 1/2 будинку в с.Зірне Березнівського району у власність ОСОБА_8 не виявлено.

За  ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.  Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутній жодний правовстановлюючий документ щодо  передачі ОСОБА_8  1/2 частини будинку АДРЕСА_1,  погосподарські книги  Зірненської сільської Ради не є правовстановлюючими документами , які свідчили б про  право власності ОСОБА_8 на 1/2 будинку.  Зокрема свідок  ОСОБА_10, яка працювала  секретарем Зірненської сільської Ради з 1971 по 1975 роки  ствердила , що при внесенні записів в   погосподарські книги  жодні документи не перевіряли, а записи  здійснювались  зі слів жителів будинку, а саме , оскільки в одній половині будинку проживав ОСОБА_7 з сім"єю, а в іншій половині будинку проживала ОСОБА_8 з сім"єю , тому  й  в 1971 році проведено запис про належність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/2 частині будинку.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_8   не  набула права  на дане майно, а також права  розпоряджання даним майном, а  тому  в задоволенні позову  ОСОБА_5 , ОСОБА_6  до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до Зірненської сільської Ради  про  визнання права власності на спадщину за заповітом слід відмовити за недоведенністю позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1  є співвласником ? частини будинку   АДРЕСА_1 ,  що є об"єктом спільної сумісної власності,  ОСОБА_2 є  спадкоємцем першої черги по  заповіту  на ? частину будинку  АДРЕСА_1

Судом  встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2  прийняли спадщину після смерті чоловіка та батька ОСОБА_7,  а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок  АДРЕСА_1  є законними та обгшрунтованими , а тому підлягають до задоволення.

  Відповідно  до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного  Суду України № 7 від 30.05.2008 року " Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому  цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Судом встановлено, що  спадкодавець ОСОБА_7 мав  у власності земельну ділянку,  грошові вклади,  які входять до спадкової маси  в установленому  законом порядку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які як спадкоємці прийняли спадщину, мають право звернутися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва  про право на спадщину, в зв"язку з чим позовні вимоги про визнання права власності на вищевказане спадкове майно судовому розгляду не підлягають.

    На підставі викладеного, керуючись ст.214,215 ЦПК України, ст.328, 369, 392, 1268 ЦК України,  ст.60 Сімейного Кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до Зірненської сільської ради про визнання права власності  на спадщину за законом  задоволити частково.    

Визнати право власності ОСОБА_1  на 1/2   частину будинковолодіння АДРЕСА_1

Визнати право власності ОСОБА_2  на: 1/2  частину будинковолодіння АДРЕСА_1

В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

В задоволенні  позову  ОСОБА_5., ОСОБА_6  до  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до Зірненської сільської Ради  про визнання права  власності на спадщину за  заповітом  відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Звільнити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати державного мита на підставі ст.4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя:

Мельничук Н.В.