КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.03.2011                                                                                           № 11/137-10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Бринюк В.Г. – дов. б/н від 22.02.2010р.;

відповідача:                     ОСОБА_2 – особисто;

третьої особи:          не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2010

 у справі № 11/137-10 ( .....)

 за позовом                               Елітно-насіннєва агрофірма "Мрія"

 до                                                   СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 про                                                   стягнення 238 446,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Елітно-насіннєва агрофірма „Мрія” (далі – позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі – відповідач) 238 446,60 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного обмолочення насіннєвої ділянки озимої пшениці.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 240 249,99 грн.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що позивач на підставі договору оренди від 28.03.2008р. отримав у користування земельну ділянку в межах Капустинської сільської ради загальною площею 253,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 місяців до 01.11.2008р. Однак, до закінчення дії вказаного договору частина жителів с. Капустинці отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки в полі №1, наданому в користування позивачу, в межах Капустинської сільської ради. Вказаним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери та встановлені межі в натурі, що підтверджується кадастровим планом на державних актах. Після цього власники земельних ділянок звертались до позивача з приводу того, щоб їх земельні ділянки не  використовувались. На думку відповідача, договір оренди земельної ділянки від 28.03.2008р., укладений між позивачем та Володарською районною державною адміністрацією, припинив свою дію з моменту отримання державних актів на право власності на землю. Окрім того, 20.08.2008р. між відповідачем та жителями с. Капустинці (власниками земельних паїв) були укладені договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані у Володарському районному відділі ДЗК і є дійсними. На підставі названих договорів оренди саме відповідач з 20.08.2008р. є  належним користувачем спірної земельної ділянки, тоді як позивач з 20.08.2008р. не мав жодних законних підстав для користування земельними ділянками, на які видані державні акти і які знаходяться в оренді у відповідача, і відповідно позивач не міг обробляти вказані земельні ділянки та здійснювати на них посів пшениці. Відповідач наголошував на тому, що в позові не вказано в чому саме полягає неправомірність дій та вина відповідача при зборі урожаю із земельних ділянок, орендарем яких він є, що свідчить про відсутність складу правопорушення в діях відповідача та відсутність правових підстав для стягнення шкоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2010р. участі у справі як третю особу на стороні позивача було залучено Володарську райдержадміністрацію (далі – третя особа), яка в своїх поясненнях зазначила про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008р., укладеного між позивачем та третьою особою, закінчився 01.11.2008р. і не був продовжений. Згідно з розпорядженням голови Володарської райдержадміністрації від 26.03.2008 . в межах Капустинської сільської ради громадянам були  видані державні акти про право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, відомості про виділення в натурі земельних ділянок відсутня. У відповідності до статистичних даних посів озимої пшениці восени 2008 року проводився позивачем, але у третьої особи відсутня інформація про обмолот посіяної позивачем озимої пшениці відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2010р. у справі №11/137-10 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 240 249,00 грн. збитків, 2 402,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2010р. у справі №11/137-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 23.02.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г.,                Разіної Т.І.

Представники відповідача  та третьої особи у судове засідання 23.02.2011р. не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.03.2011р.

В судовому засіданні 09.03.2011р. відповідач підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд  скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2010р. у справі №11/137-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.03.2011р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 09.03.2011р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.03.2008р. між третьою особою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір, за умовами якого позивачу надавалась в тимчасове користування (оренду) земельна ділянка площею 253,55 га строком на 7 місяців для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Капустинської сільської ради. Сторони погодили строк дії договору до 01.11.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 43-44).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що восени 2008 року, тобто ще до закінчення терміну дії договору оренди від 28.03.2008р., на полі №1 загальною площею 133 га він здійснив посів пшениці, оскільки весь земельний комплекс на той час ще не був виділений в натурі. Однак, 12.07.2009р. відповідач самовільно зібрав на полі №1 зерно пшениці та здійснив його обмолот, внаслідок чого позивач зазнав збитків, загальна сума яких за розрахунком позивача складає 240 249,00 грн. (в т.ч. вартість насіння пшениці “Знахідка Одеська” у кількості 79,7 тон, товарного зерна у кількості 14,9 тон, використовуваних відходів у кількості 2,8 тон).

Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Насамперед, відносно посилання відповідача на те, що договір оренди, укладений між позивачем та третьою особою 28.03.2008р., припинив свою дію 20.08.2008р. і позивач не мав законних підстав здійснювати посів пшениці восени 2008 року, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Діючим законодавством встановлений певний порядок як укладання, так і розірвання (припинення дії) договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір оренди від 28.03.2008р., сторонами договору (позивачем та третьою особою) було погоджено строк його дії, а саме – до 01.11.2008р.

Докази на підтвердження того, що третя особа, як орендодавець за вказаним договором, звертався до позивача із повідомленням про дострокове розірвання (припинення дії) цього договору, в т.ч. у зв’язку з виділенням на полі №1, яке надано в користування позивачу, земельних ділянок у приватну власність жителям с. Капустинці, в матеріалах справи відсутні.

Тобто, дія договору оренди від 28.03.2008р. достроково  не припинялась і відповідно до пояснень, наданих суду першої інстанції третьою особою, вказаний договір припинив свою дію у визначений сторонами договору строк, тобто 01.11.2008р. Подальшої пролонгації договору не було.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом прийнято до уваги посилання відповідача на те, що 20.08.2008р. частина жителів с. Капустинці отримали державні акти про право приватної власності на землю (пай) в полі №1 та уклали договір оренди з відповідачем. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно з ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації не допускається.

Згідно з поясненнями третьої особи, у розпорядженні якої перебували спірні земельні ділянки на дату укладення з позивачем договору оренди від 28.03.2008р., на момент здійснення позивачем посіву озимої пшениці земельні ділянки, щодо яких жителями                        с. Капустинці були отримані державні акти, не були виділені в натурі (том справи - 1, аркуші справи – 184-186).

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що восени 2008 року позивачем було проведено посів озимої пшениці в полі №1 першої сівозміни сорту “Знахідка Одеська” супереліта власного виробництва 2007 року. Насіння у кількості 1 тони позивач отримав від Закритого акціонерного товариства “Селена”. Наведене підтверджується, зокрема, актом апробації сортових посівів №43 від 22.06.2007р., лімітно-забірною карткою №25 від 04.10.2008р., накладною №15/13 від 15.09.2006р., паспортами на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (копії перелічених документів наявні в матеріалах справи).

Відповідачем самостійно, за відсутності будь-якого погодження або дозволу, було обмолочено земельну ділянку (поле №1), засіяну позивачем, та проведено розрахунок з громадянами, які отримали державні акти про право власності на земельні ділянки, розташовані на полі №1, хоча, як уже зазначалось вище, ці земельні ділянки не  були виділені їм в натурі.

Твердження відповідача про те, що саме він є належним користувачем спірних земельних ділянок є безпідставним, оскільки на час здійснення обмолоту засіяної позивачем ділянки, остання була у користуванні позивача на підставі договору оренди від 28.03.2008р., дія якого достроково не припинялась. Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова про відмову в порушенні проти відповідача кримінальної справи, в якій зазначено, що фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем по справі) було неправомірно зібрано урожай пшениці ЕНАФ „Мрія” (позивач по справі), оскільки на процес обробки землі, удобрення, посіву та інших сільськогосподарських робіт ЕНАФ „Мрія” було понесено затрати, але враховуючи виникнення між ЕНАФ „Мрія” і власниками земельних паїв разом з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 цивільно-правового спору щодо використання землі та збору урожаю зерна пшениці, в діях фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом України (том справи – 1, аркуш справи – 23).

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що внаслідок дій відповідача позивач зазнав збитків, які мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 22.07.2009р. контрольного обмолоту насіннєвої ділянки озимої пшениці сорту “Знахідка Одеська” посіву супереліта, середня урожайність зерна з ділянки складає - 47,11 ц/га, вихід з намолоченого зерна - 4620 кг.

Згідно з ч.3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Зважаючи на листи Торгово-промислової палати України (том справи – 1, аркуші справи – 25, 38), в яких зазначені результати цінового моніторингу щодо визначення цін на насіння озимої пшениці, товарне зерно озимої пшениці та зернові відходи пшениці станом на час звернення з позовом до суду, перевіривши розрахунок позовних вимог, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підтвердженість вимог позивача.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові (з урахуванням уточнень позовних вимог) обставин.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги  відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2010р. у справі №11/137-10 – без змін.

2. Матеріали справи №11/137-10 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.03.11 (відправлено)