У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 31 грудня 2010  року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

  Ткачука О.С.                               Колодійчука В.М.                       Мартинюка В.І.                    

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту та договору дарування квартири недійсними, визнання права власності на квартиру та гараж,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2002 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати заповіт від імені ОСОБА_6 від 8 жовтня 1998 року та договір дарування квартири від 6 липня 1999 року недійсними, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та право власності на гараж АДРЕСА_2

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від                                       19 вересня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсними заповіт від імені ОСОБА_6 від 8 жовтня 1998 року та договір дарування квартири від 6 липня 1999 року; визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та право власності на гараж АДРЕСА_2

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від                                          13 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Додатковим рішенням апеляційного суду Чернігівської області від                     21 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2 500 грн. у рахунок відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування додаткового рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

         Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

           Додаткове рішення апеляційного суду Чернігівської області від                                 21 жовтня 2010 року залишити без змін.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.С. Ткачук

В.М. Колодійчук

В.І. Мартинюк