У х в а л а

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 28 січня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем’яносов М.В.,   розглянувши касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова                   від 8 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2010 року   у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – 12 Харківська Державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за заповітом,

    в с т а н о в и в:

У серпні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту складеного ОСОБА_4 14 грудня  2000 року недійсним, та визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 17 серпня 2000 року, посилаючись на те, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була дружиною його рідного діда ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірна квартира ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності. Ще при житті дідуся вони обоє склали заповіти на ім’я позивача, якими заповідали належні їм частки квартири. Після смерті ОСОБА_4 він у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної-контори з заявою про прийняття спадщини, де йому стало відомо, що 14 грудня 2000 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, у якому вона все своє майно заповіла своїй подрузі – ОСОБА_3 Заповіт був посвідчений державним нотаріусом 12-Харківська Державна нотаріальна контора  Леготіною Л.В. за реєстровим № 1-2559.

Позивач вважав, що заповіт ОСОБА_4складений 14 грудня 2000 року є недійсним, оскільки, в момент його складення ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, тому в момент його підписання волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало її волі.

Рішенням  Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить  скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

    Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

 у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – 12 Харківська Державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за заповітом.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                               М.В. Дем’яносов