Справа 2-а-657/2011 р.

          ПОСТАНОВА

          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   14 лютого 2010 року   Суддя Прилуцького міськрайонний суд Чернігівської області у Коваленко А.В.,  розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2   до управління пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області про  стягнення щомісячної державної допомоги дітям війни, -  

В С Т А Н О В И В:

     03 лютого 2010 року позивачка звернулася з позовом до управління пенсійного фонду України в  Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання бездіяльність управління пенсійного фонду України щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги протиправною та стягнення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»як дитині війни  з  2009  по 2010 рік, (по момент звернення до суду), та поновити пропущений строк звернення до суду.    В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивачці така допомога не сплачувалась.

Ухвалою суду від  14 лютого 2011 року в задоволенні вимог, щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено та позовні вимоги за період з  1 січня 2009 року по  02 серпня  2010 року залишені без розгляду.

      Позивачка в судове засідання не з»явилася, хоча була повідомлена про час та місце слухання справи належним чином, але надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримує та просить слухати справу в її відсутності.   

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте ним попередньо надано письмове заперечення проти позову, у якому  він посилається на те, що Верховною Радою України рішення щодо відновлення норм, які були визнані неконституційними, не приймалось, посилаються, що вказані правовідносини регулюються Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на виплату даного підвищення до пенсії не визначено видатки держави та не виділено  відповідні кошти, а виплата зазначених надбавок здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно ж Бюджетного кодексу України бюджетні зобов’язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет, а згідно з ч.2 ст. 73  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, крім того згідно з ч. 3 ст. 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч.1 цієї статті, застосовується виключно для  визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується, тому вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без участі його представника.    

Суд визнав  за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, за відсутності позивачки та відповідача, які не з’явилися в судове засідання, але подали письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

      Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

     Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

         Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України»від 28.12.2007 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.     

      Рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II. «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

       Крім того, Законами України «Про Державний бюджет на 2009 рік», «Про державний бюджет за 2010 рік» не передбачено ніяких обмежень  у застосуванні ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

             Судом встановлено, що відповідач здійснював нарахування  та виплату позивачу,як «Дитині війни»»підвищення до пенсії ,   відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

            За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при призначенні позивачеві підвищення до пенсії, як «дитині війни»підлягає застосуванню стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

     Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

      Реалізація особою права, що пов”язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань, судом не приймається до уваги.

     Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В резолютивній частині позову позивачка просить стягнути з відповідача недоплачену  соціальну допомогу, не зазначаючи при цьому суму. Відповідно до  ст. 105 ч.3 п.4 КАС України   адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з суб»єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями,рішенням чи бездіяльністю. Але недоплачена соціальна допомога не є шкодою, тому стягненню не підлягає, до того ж нарахування соціальної допомоги проводиться відповідачем. Відповідно до ч.2 ст.11 КАС  суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб . Суд приймає до уваги, що з мотивувальної частини позову витікають вимоги щодо нарахування та виплати відповідачем позивачу соціальної допомоги. Відповідно до ст. 162 ч.2 абзац 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб»єків владних повноважень, тому вважає можливим задовольнити позовні вимоги шляхом зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03 серпня 2010 року по 03 лютого  2011 року (по момент звернення до суду).

Задовольняючи позовні вимоги, на підставі ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки сплачений нею при подачі заяви судовий збір.                                                      

  На підставі наведеного, ст.ст.8, 22, 46, 152 Конституції  України , ст.ст.3, 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст.11,94,158-164,167,256 КАС України, суд -     

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_2   до управління пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області  за період з 03 серпня 2010 року по 03 лютого  2011 року  –задовольнити

Визнати незаконними дії управління пенсійного фонду України  в Прилуцькому районі Чернігівської області, щодо не нарахування та виплати  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з  03 серпня 2010 року по 03 лютого  2011 року, (по момент звернення з адміністративним позовом до суду).

         Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2  щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 03 серпня 2010 року по 03 лютого  2011 року, з урахуванням здійснених виплат.

          Постанову звернути до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2   сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі  3 ( три) грн. 40 коп.  

          Постанова суду може бути оскаржена в Київському апеляційному адміністративному суді шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення через Прилуцький міськрайонний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Суддя                                                                                           А.В.Коваленко