Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й      М І С Ь К И Й     С У Д       Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 березня 2011 року                                                                                   Справа № 2а-147/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду,  Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку  скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  адміністративну справу  за  адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області,   про перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

14.02.2011 року  позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

-  поновити їй пропущений  строк для звернення з цим позовом до суду;

- зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити їй як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу  згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по час винесення постанови за цим позовом.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1,  має статус «дитини війни»і перебуває на обліку  у відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області. Відповідач  в 2006 - 2007 роках не призначав, не нараховував та не виплачував їй підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008, 2009, 2010  роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався  їй частково – у розмірі 10%.

Статтею 19 Норми Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується  на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не  передбачено законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Норми Конституції України.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Норми Конституції України та Основ  законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає  принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного  пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних  послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює  порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок  його коштів видатків на оплату договорів страхування  довічних пенсій або одноразових виплат  застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на  Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір,  акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її  виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за пільговим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно  ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником  бюджетних коштів для здійснення програми  соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до  завдань та функцій, визначених  нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності  досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на  підставі плану діяльності  проект кошторису  та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу,  затверджує кошториси розпорядників бюджетних  коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», позивачу ( який має статус дитини війни) –покладено на  відповідні територіальні  управління  Пенсійного фонду України  за її місцем проживання.

Правовий статус дітей війни, основи їх  соціального захисту та гарантії їх соціальної  захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове  утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»і згідно  цієї норми мінімальна пенсія за  віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про  Державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за  результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за  погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006 року, такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які  мають статус «дітей війни».

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»у 2007 році  підвищення до пенсії або  щомісячного  довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі  50 відсотків  від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону  з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист війни»викладено у наступній редакції –дітям  війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Таким чином, нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та  «Про Державний бюджет України на 2008 рік»дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік»звужуючи обсяг права дітей  війни, водночас залишили незмінним зміст права  дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 8 Норми Конституції України, Норми Конституції має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Норми Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Норми Конституції України конституційні права і свободи  гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не  допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, якщо  любий закон був прийнятий з порушенням ч.3 ст.22 Норми Конституції України, а саме зменшив права людини на отримання виплат, пільг та компенсацій, він не повинен застосовуватися, а повинен застосовуватися первинний закон, в якому ці виплати, пільги та компенсації, були передбачені. Для цього не обов’язково наявність Рішення Конституційного суду України, стосовно того, чи суперечить цей закон Норми Конституції.

Згідно  п.2 постанови Пленуму ВСУ від 01.11.96 року № 9 «Про застосування Норми Конституції України при здійсненні правосуддя», передбачається, що суди при розгляді конкретних справ,  повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки  зору його відповідності Норми Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Норми Конституції  як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Норми Конституції, а також на чинному  законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Норми Конституції у разі, коли закон, що діяв до введення в дію Норми Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що  пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на  достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та об’єму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони згідно до ст. 22 Норми Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7–рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. №  6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Згідно   ч.4 ст.9 КАС України у разі  невідповідності нормативно-правового акта Норми Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де зазначив, що виплата пенсії позивачу здійснювалась у відповідності до закону. В Законі України  «Про соціальний захист дітей війни»не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку відповідного підвищення. Визначення розміру «мінімальний розмір пенсії за віком»надано лише в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, але відповідно до ч.3 ст.28 вказаного закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування цього розміру для призначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Згідно ст. 95 Норми Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України, встановлено, що, при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються  лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Норми Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та бюджетні платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.  Статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про призупинення дії ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»не скасовувалося, рішення з цього приводу Конституційним Судом України не  приймалося. Частиною  12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 була призупинена, та ст. 111 встановлено, що виплата підвищення  проводиться лише особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») у розмірі 50% від розміру  надбавки, встановленої  для учасників війни. Позивачу з 01.01.2008 року по січень 2011 року проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»на загальну суму  1824.30 грн. Також позивачем порушено 6-ти місячний строк звернення з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, та доводи відповідача, якими обгрунтоваються заперечення проти позову,  суд враховує наступне.  

Згідно ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 18.02.2011 року позивачу було поновлено 6-ти місячний строк для звернення з даним позовом до суду.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком,  має право користуватись пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується  відповідачем та  підтверджується  пенсійним посвідченням з відміткою «дитина війни», копією паспорту громадянина України, в якому зазначена дата народження позивача  – ІНФОРМАЦІЯ_1, та місце народження – м. Ленінабад, Таджикистан.       

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.   

У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних   гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-V, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно  ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником  бюджетних коштів для здійснення програми  соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до  завдань та функцій, визначених  нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності  досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на  підставі плану діяльності  проект кошторису  та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу,  затверджує кошториси розпорядників бюджетних  коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Стосовно  вимог  за 2006 рік: відповідно до ст. 110 Закону України «Про  Державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за  результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за  погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006 року, такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які  мають статус «дітей війни».

Стосовно  вимог позивача за 2007 рік:  дію ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6  Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, було відновлено дію ст. 6 даного Закону з 09.07.2007 року. На підставі цього відповідач повинен був зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р.  

Стосовно  вимог позивача за 2008-2010 роки:  Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  яку було викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».   Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Норми Конституції України положення статей розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто, дія ст. 6 ЗУ   «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена з 22.05.2008 року і надалі  не припинялася до часу розгляду  даної справи в суді.

Таким чином, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність в період з 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року, норми   Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність в період з 22 травня 2008 року по цей час. В зв’язку з тим, що дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»більше не зупинялася, то вона діє  по цей час і підлягає виконанню відповідачем. Відповідно,  за вказані періоди часу, виходячи з розміру встановленого на ці періоди мінімального розміру пенсії за віком,  особам,  які  мають статус „дітей війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно  ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки  поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як правове визначення застосовується  в дії відповідача під час визначення та призначення пенсій громадянам, то суд вважає, що це визначення слід застосовувати і до обрахування інших пенсій чи доплат, призначення яких   пов'язане  саме з розміром  мінімальної пенсії за  віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою статті 28 зазначеного закону. Тому положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даного поняття - мінімального розміру пенсії за віком для нарахування підвищення до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Так, згідно  ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.  Згідно ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Згідно ст. 58  ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, установлений у розмірах:  з 1 січня –470 грн.,  з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Згідно ст. 54  ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік»,   встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься  до основних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 1 січня по 31 жовтня 2009 року становила 498 грн.

Згідно  ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-УІ, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в сумі 573 грн.,  в 2010 році:  з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня -706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня -  723 грн., з 1 грудня –734 грн.  

Згідно ст. 21  ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік»,   встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність,  на 2011 рік: з 01січня  –750 грн., з 01 квітня –764 грн., з 01 жовтня –784 грн.,  з 01 грудня –800 грн.

          Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»(з наступними змінами та доповненнями), виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком; згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Суд сприймає ці положення законів, як установлену  відсутність строку позовної давності для витребування не отриманих сум пенсії.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Обґрунтовуючи свої висновки, суд  керується, в першу чергу, нормами Норми Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами  Цивільного Кодексу України, постановами Пленуму Верховного суду України.

Згідно ч.2 ст. 152 Норми Конституції України, закони, інші  правові акти, або їх окремі положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Згідно ст.  8 Норми Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Норми Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Норми Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Норми Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Норми Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Норми Конституції та  законами України.

Згідно ст. 22 Норми Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Норми Конституції, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

Згідно ст. 46 Норми Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Норми Конституції України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»,  зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи рішення по-суті спору,   суд дійшов висновку, що в  період з 09.07. 2007 по 31.12.2007 року та в період з 22 травня 2008 року і по 28 лютого 2011 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії, не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»( в первісній редакції закону), згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та згідно  Законів України «Про державний бюджет України»на 2007, 2008, 2009,  2010, 2011 роки.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Норми Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань призначення та виплати підвищення до пенсії  позивачу, як «дитині війни», не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Норми Конституції України,  та  не діяв у відповідності до  вимог, передбачених  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову  не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Норми Конституції України.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Норми Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в його первісній редакції, за  період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, та з 22.05.2008 року по 28.02.2011 року, включно,   у   розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат, з врахуванням отриманих сум підвищення до пенсії за ці періоди. В решті позову слід відмовити, оскільки пенсія  та підвищення до неї за березень 2011 року ще не нараховувалася і не виплачувалася, тобто, стосовно цієї частини позову відсутні спірні правовідносини.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та  п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця  –підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати: в виді судового збору  - 03.40 грн.,  слід стягнути з відповідача, за рахунок   Державного бюджету України, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1   КАС України,   

                                                           П О С Т А Н О В И В:   

Позов задовольнити частково.   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  код ЕДРПОУ 21923924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці  м. Ленінабад, Таджикистан, і/к № НОМЕР_1, пенсіонеру,   яка має статус «дитини війни», та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, підвищення до пенсії в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», (в його первісній редакції), ст. 28  ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   за період з  09 липня по 31 грудня 2007 року, включно,  та за період  з 22 травня 2008 року  по 28 лютого 2011 року, включно,   з врахуванням суми отриманої позивачем доплати за ці періоди.

В задоволенні  решти позовних вимог  про перерахунок та виплату підвищення до пенсії на час прийняття рішення у справі –відмовити.

Зобов’язати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати підвищення до  пенсії позивачеві в межах одного місяця.

Стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача понесені ним судові витрати в виді оплати судового збору –03.40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії  постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня  з дня  її постановлення  надіслати  рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та  відповідачу.

Головуючий суддя                                                                  Шаповал Г.І.