УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20442/11 Головуючий в 1 інстанції - Бутенко М.В.
Категорія 10.3.1 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем з 2006 року не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за період з 2006 року по 2009 рік 2009р. в сумі 4801,15грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги та зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.01.2009 року по 31.12.2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії лише з 13.01.2009р. по 31.12.2009р. та прийняти нову постанову про зобов’язання УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити допомогу з 01.01.2006р. по 04.10.2009р. з тих підстав, що процесуальний строк для звернення до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки органи Пенсійного Фонду інформація пенсіонерам не надавалась і про порушені права вона дізналася із висвітлень засобів масової інформації.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій УПФУ незаконними в період з 13.01.2009р. по 31.12.2009р. та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 13.01.2009 року по 31.12.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною та врахував факт пропущення позивачем строку для звернення до суду за захистом прав, оскільки як вбачається із висновків суду, позивач із заявою про нарахування доплати звернулася до відповідача у січні 2010 року та із зазначеним позовом звернулася до суду лише 24.02.2010р. Д
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про пропуск строку з поважних причин є необґрунтованими, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) було опубліковано 27 липня 2007 року і саме з цього часу позивач мала право для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та спростовуються висновками суду.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 205 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: