УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20585/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3.2(1У) Затолочний В.С.
Доповідач – Барильська А.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.
суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально – Міської районної у місті ради м.Кривого Рогу на постанову Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії з перерахунку та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально -Міської районної у місті ради м.Кривого Рогу (надалі УПСЗН) щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 1996-2009 р.р., стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за період 1996-2009р.р. у розмірі 7300 грн..
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у зв'язку з чим перебуває на обліку в УПСЗН, та, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Постановою Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2010 року визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м.Кривого Рогу щодо відмови у перерахунку позивачу ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2009 р.р.; зобов’язано УПСЗН здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_2 недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009р., з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами, Встановленими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку чотирьох законодавчо визначених мінімальних заробітних плат на відповідний період.
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно визначення розмірів компенсації і допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки Кабінету Міністрів надано право встановлювати розміри соціальних виплат. Крім того, суд не взяв до уваги, що позивачем пропущений строк позовної давності на застосуванні якого наполягав відповідач.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС, має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007р. та 2008 рік, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007р. та 2008р. норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС .
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Відповідно до п.п.11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії складає 90 гривень.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік – у серпні 2007 року, у розмірі 100грн., за 2008 рік – у серпні 2008 року у розмірі 100грн., тобто, дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, є неправомірними.
Однак, в своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який діяв на час виниклих між сторонами правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
У зв’язку з чим, висновок суду щодо розповсюдження на спірні правовідносини загальної позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, є помилковим.
Позивач звернувся з даним позовом 27 січня 2010 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав на 2007 р. – 2008р. Питання щодо поновлення пропущенного процесуального строку для звернення до суду з зазначеним позовом позивачем не ставилося.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу, ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2008 рік, та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку чотирьох законодавчо визначених мінімальних заробітних плат на відповідний період.
У зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним у 2009 році приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2009 рік норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – у вересні 2009 року в сумі 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст.48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 605грн. х 4 – 100 грн. = 2320 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 100 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду в частині
визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу, ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2008 рік, та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами встановленими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку чотирьох законодавчо визначених мінімальних заробітних плат на відповідний період підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови згідно вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України про відмову в задоволенні цих позовних вимог. У зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198,202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2010 року в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2008 рік, та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами встановленими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку чотирьох законодавчо визначених мінімальних заробітних плат на відповідний період скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: