УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20584/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3.2 ( ІV ) Бардін О.С.
Доповідач – Барильська А.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Ляховської І.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу на постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу (надалі- УПФУ) про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та покладення зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.
В обґрунтування позову посилався на те, що він є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС , відноситься до 1 категорії , у зв’язку із чим просив суд визнати відмову в перерахунку йому додаткової пенсії неправомірною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування додаткової пенсії у відповідності із нормами діючого законодавства; зобов’язати УПФУ нарахувати та виплатити різницю в додатковій пенсії за період з 01.01.2008 року по даний час; зобов’язати в подальшому провадити нарахування згідно вимог законодавства.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача, щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті додаткової пенсії з 01.09.2008 року.
Зобов’язано УПФУ провести позивачу перерахунок додаткової пенсії з 01 вересня 2008 року , відповідно до вимог ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, вважають, що судом першої інстанції не врахована неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин. Відповідач вважає, що розмір пенсій, доплат визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим позивачу правомірно проведені виплати у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення серії А № НОМЕР_1 , виданого 30.03.1993 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Позивач отримує основну пенсію, відповідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію відповідно ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи .
Стаття 50 Закону передбачає , що особам, віднесеним до 1 категорії , інваліду 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку додаткової пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягає застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Безпідставні, також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, при визначені періоду, з якого відповідачу необхідно здійснити перерахунок додаткової пенсії , суд першої інстанції не врахував положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який діяв на час виниклих між сторонами правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
У зв’язку з чим висновок суду про визнання дій відповідача, щодо відмови проведення ОСОБА_2 перерахунку додаткової пенсії з 01.09.2008 року - неправомірними та зобов’язання відповідача провести перерахунок починаючи з 01.09.2008 року - є помилковим.
Позивач звернувся з даним позовом 22 вересня 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, ОСОБА_2 було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав в період з 01.01. 2008 р. по 22.09.2008 року. Питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з зазначеним позовом позивачем не ставилося.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду в частині визнання дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку додаткової пенсії з 01 вересня 2008 року по 21.09.2008 року – неправомірними та зобов’язання відповідача перерахувати додаткову пенсію з 01 вересня 2008 року по 21.09.2008 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови згідно вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Постанова суду в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті додаткової пенсії з 22.09.2008 року , зобов’язання УПФУ провести перерахунок додаткової пенсії з 22.09.2008 року , відповідно до вимог ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком є законною та обґрунтованою з вищезазначених підстав.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Довгинціському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 травня 2010 року в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті додаткової пенсії з 01.09.2008 по 21.09.2008 р. включно, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком з 01.09.2008 року по 21.09.2008 рік включно, скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді