УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20095/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3. ( 1 ) Валуєва В.Г.
Доповідач – Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Ляховської І.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу , третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, про стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги до 5 травня, як інваліду 3 групи, учаснику ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу (далі- УПСЗН) стосовно відмови від 24.06.2009 року за № 4192 у виплаті щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007,2008,2009 роки у розмірі , передбаченому ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантій їх соціального захисту» та стягнути недоплачені кошти в сумі 9015,42 грн..
Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови від 24.06.2009 року за №4192 по заяві ОСОБА_2 щодо відмови виплатити щорічну одноразову допомогу до 05 травня за 2009 рік.
Зобов'язано УПСЗН зробити перерахунок на користь ОСОБА_2 належної йому суми одноразової допомоги до 5 травня за 2009 рік з урахуванням вже виплаченої суми.
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виконання програм , пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно визначення розмірів компенсації і допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки Кабінету Міністрів надано право встановлювати розміри соціальних виплат.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення серії А № 417305 , виданого 30.11.1998 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи, і має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що для інвалідів ІІІ групи встановлюється виплата щорічної разової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у 2008 році було внесено зміни до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких вона була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Судом встановлено, що в квітні 2007 року ОСОБА_2 було сплачено 300,00 грн. в рахунок щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни (ЧАЕС) 3 групи, за 2007 рік; в квітні 2008 року було сплачено 350,00 грн. - за 2008 рік; в квітні 2009 року було сплачено 380,00грн., що підтверджується запереченнями УПСЗН (а.с.16), з урахуванням при цьому п.20 Розділу ІІ Законів України про державний бюджет на відповідний рік., і сторонами вказані обставини не оспорюються.
Постанова суду узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007,яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати), ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантій їх соціального захисту» та з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, відповідно до яких положення пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік , згідно якого розтлумачено ст.95 Конституції України, яка в сукупності зі ст..38 Бюджетного Кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин,які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків , пільг компенсацій і гарантій , передбачених іншими законами України. Конституція України не дає закону про «Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому положення Законів України « Про Державний бюджет України на 2007 рік та на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними. Ці висновки є загальнообов'язковими для всіх судів України.
З огляду на те, що допомога позивачу виплачена в квітні 2007 року до прийняття рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року № 6-рп2007 та в квітні 2008 року до прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, то відповідач неправомірних дій щодо позивача за 2007 та 2008 р.р. не вчиняв, оскільки іншого розміру допомоги на час виплати не було, а рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог за 2007, 2008 роки і в цій частині рішення суду не оскаржено.
Крім того, обмежень щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік Законом України «Про Державний бюджет» не встановлено, в зв’язку з чим розмір виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік повинен відповідати вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У зв’язку із чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної одноразової допомоги до 05 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік у розмірі, встановленому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги про необхідність застосування п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Щодо забезпечення щороку до 10 квітня коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати грошової допомоги , передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня є безпідставними.
За таких обстави , колегія суддів вважає , що постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: