УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22209/11
Справа 22ц-22209 /11 Головуючий у першій
Категорія – 26 ( Ш) інстанції Шум Л.І.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П .,
суддів – Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі – Євтодій .С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача- відкритого акціонерного товариства «Південний гірничозбагачувальний комбінат» - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничозбагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі ВАТ «Південний ГЗК» ) про відшкодування моральної шкоди у зв’язку із професійним захворюванням та просив стягнути з відповідач на його користь 125 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 травня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ВАТ «Південний ГЗК» на користь позивача 35 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Південний ГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: суд при ухваленні рішення помилково застосував положення ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки відносини, які виникають із страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, що спричинили втрату працездатності, регулюються окремим спеціальним Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; не взяв до уваги, що, оскільки ОСОБА_4 є застрахованою особою, то, починаючи з 01.04.2001 року, обов’язок по відшкодуванню шкоди покладається на Фонд соціального страхування, тобто ВАТ «Південний ГЗК» не може бути належним відповідачем по справі; безпідставно встановив, що саме з вини відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду; не зазначив, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, коли і за яких обставин були вчинені зазначені дії і яким нормам закону вони суперечать; суд не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та не з’ясував причину пропуску позивачем тримісячного строку, передбаченого для звернення до суду з позовом; судом стягнута сума витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в більшому розмірі , ніж передбачена законодавством.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01.07.1969 р. по 18.06.2008 р., понад 30 років, працював помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора, у кар’єрі ВАТ «Південний ГЗК» у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 23.06.2008 року позивачу вперше встановлено 35% стійкої втрати професійної працездатності, та 3 група інвалідності, безстроково.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання № 6 від 26.03.2008 року (надалі – Акт) (а.с.4-5), професійне захворювання у позивача виникло внаслідок тривалої роботи в умовах впливу вібрації, оскільки позивач підпадав під шкідливу дію виробничої вібрації, що перебільшувала ГДР .
Згідно п.19 зазначеного Акту, винним в порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є, також, керівництво підприємства відповідача.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст. 237-1 КЗпП України не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки первинна втрата професійної працездатності позивачу була встановлена 23.06.2008 року.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, судом враховані характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Однак, стягнувши з відповідача на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, з подальшими змінами «Про затвердження порядку Оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів», за розгляд справ зазначеної категорії передбачена сплата витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн, у зв’язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат та інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи - до 15 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307,п3, 4 ч.1ст.309,ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Змінити рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2010 року в частині розміру витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, стягнутої з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничозбагачувальний комбінат» на користь держави, зменшивши розмір витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи до 15 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: